Синові 3 роки, як і всі діти, погано їсть. Вдома мама з криками змушує, в дитсадку вихователі скаржаться. Трапеза завжди проходить зі сльозами. Адже ось жінки !!! Чи не читали вони книги з психології управління!
Мама поїхала на сесію, залишилися з сином удвох. Вранці йдемо в садок, встигаю в його балаканину вставити фразу:
– Їж в садку добре, вдома їсти не має.
Думав, що син пропустив повз вуха. Увечері няня каже:
– Молодець, навіть добавку попросив.
Коли йшли додому розмови були тільки про їжу:
– Тату, а що ми будемо їсти?
– Нічого, ти ж в садку вже поїв.
– Я ще хочу, вдома був суп, мама готувала!
– Уже все з’їли.
Коли прийшли додому, насамперед дитина залізла в холодильник.
– Тату, але у нас ще яйця є !!!
– Одного вистачить? (І закриваю холодильник).
– Ні, (дістає ще два).
– А картоплю будеш?
– Буду, буду.
Так багато він ще ніколи не з’їдав. Правда, повернулася мама – знову почалися капризи за столом. Треба буде їй-таки дати почитати про психологію управління.
Підтримайте проект на Patreon
