16 червня Львів прощатиметься з чотирма воїнами, які віддали своє життя, захищаючи Україну від російської агресії. Церемонії прощання відбудуться у різних частинах міста.
Троє із загиблих — Віталій Максимець, Дмитро Кобанов та Олег Руденко — будуть відспівані о 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:30 на площі Ринок розпочнеться загальноміська церемонія прощання. Місця поховання для трьох воїнів різні: Максимця та Кобанова упокоять на Голосківському кладовищі на полі №34-В, тоді як Руденка — на Янівському кладовищі на полі №16, пише ЛМР.
Четвертий захисник — Петро Теленько — буде відспіваний о 11:00 у храмі Пресвятого Серця Христового на вулиці Диктовій, 2. Його поховають на Ряснянському кладовищі на вулиці Лукасевича.
**Петро Теленько** здобував освіту у львівській школі №44 імені Тараса Шевченка та ліцеї №38, а фахову підготовку — у Вищому професійному училищі №63. До мобілізації працював охоронцем в Ашан Україна та ковалем на приватних підприємствах. Рідні характеризують його як працьовиту, добру і чуйну людину, яка понад усе цінувала родину, любила тварин і щиро захоплювалася ковальською справою. У 2026 році Петро пішов боронити Батьківщину. Воював на Запорізькому напрямку у складі 210-го окремого спеціального батальйону Берлінго Сухопутних військ ЗСУ. Після нього залишилися дружина, мати, донька, сестра, племінники та родина.
**Віталій Максимець** навчався у львівській школі №9, а згодом здобув фахову освіту у профтехучилищі. Змалку захоплювався футболом і грав за клуби Львівщини, любив природу, садівництво та дітей. Мріяв відкрити власну справу в аграрній сфері. Брав участь в АТО, а з початком повномасштабного вторгнення знову став до лав захисників — воював на Запорізькому, Північно-Слобожанському та Херсонському напрямках у складі Спецпідрозділу Тимура Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Після нього залишилися син, донька, дружина, сестра, тітка, племінники, друзі та побратими.
**Олег Руденко** навчався у Ліцеї №52 та профтехучилищі №53 Львова, проходив строкову військову службу. Рідні згадують його як відповідальну, наполегливу і технічно обдаровану людину: захоплювався роботою з металом, виготовляв ножі та замки, а збудований власноруч будинок вважав одним із найбільших досягнень свого життя. Любив велоспорт та активне дозвілля. У 2025 році пішов захищати Україну, воював на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 762-ї окремої бригади охорони Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України. Після нього залишилися донька, сестра, племінники та четверо онуків.
**Дмитро Кобанов** навчався у школі №27 імені Героя Небесної Сотні Юрія Вербицького, здобував освіту у Національній академії сухопутних військ, Львівській політехніці та на юридичному факультеті Львівської комерційної академії. Працював водієм-експедитором в Укрпошті та компанії Галка ЛТД. Рідні описують його як спокійного і розсудливого чоловіка, який захоплювався механікою, риболовлею та відпочинком на природі. У 2025 році став до лав ЗСУ, боронив Україну на Миколаївському та Дніпропетровському напрямках у складі 51-го батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту Сил підтримки ЗСУ. Після нього залишилися батьки, двоє синів, дружина, сестра та родина.
