Досить часто гості міста, а подекуди і львів’яни, бачачи цю будівлю здалеку говорять: «О, мечеть у Львові!». Але, коли підходять ближче і читають охоронний знак – на обличчі виникає здивування, а, коли читають табличку про заклад який там зараз знаходиться – ще більше здивування.
Адже охоронний знак говорить що ця будівля – єврейський шпиталь 1989-1901 років спорудження. А на адміністративній табличці читаємо – Пологове відділення 3-ї міської клінічної лікарні.
І, хоча на охоронний знак говорить нам про 1901 рік, перший єврейський шпиталь на цьому місці існував ще з 1804 року, а першим лікарем цього шпиталя був Фердинанд Штехер фон Зебеніц, а опікуном Ісак Варингер.
Додатковою будівлею до старого шпіталя Ісака Варінгера був “Дім старців” єврейської громади, який почали будувати в 1880 р. за проектом Якуба Строха. В 1887 р. за проектом архітектора Мауріція Зільберштейна “Дім старців” подовжується ще на три вікна на північ.
Подальше розширення фасаду відбулось в 1894 р. В 1914 р. за проектом архітектора Фердинанда Кеслера над середньою частиною “Дому старців” надбудовується другий поверх, в якому відкривають відділення для жінок, а в 1938 р. за проектом архітектора Ігнація Корнхабера зводиться другий поверх над крилом будинку, що повстав в 1894 р. В 1899 р. за проектом архітектора Макловського на місці старого шпиталю починається будівництво нового головного корпусу, який зводиться коштом відомого львівського банкіра Мауриція Лазаруса.
Будинок цей було збудовано в нео-мавританському стилі. Біля правого різаліту головного корпуса, в глиб двору, в 1901 р. за проектом архітектора І. Левинського добудовується одноповерхова будівля на 5 вікон в ширину для шпитальної кухні.
У 1902 р. перед фасадом головного корпусу зводиться кам’яна огорожа висотою в 3 метри. В цьому ж році в глибині подвір’я зводиться пральня.
В 1903 р. на місці старого передпоховального приміщення (з 1849 р). зводиться новий морг. В 1912 р., за проектом архітектора Міхеля Улама і коштом подружжя Софії і Якоба Вайнбергів, біля західного боку головного корпусу зводиться двоповерхова амбулаторія, з’єднана з головним корпусом критим переходом. За проектом Ігнація Корнхабера в 1929 році над будівлею кухні (з 1901 р.) надбудовують другий поверх, в якому облаштовують їдальню.
Ще в лютому 1847 р. подружжя Орнштейн, рабин Якоб та його дружина Сара виділили кошти на побудову порадні для матерів і дітей, проте існувала вона не довго.
На початку 1930-х років порадня знову відкрилася, а в 1934 р. над пораднею зводиться другий поверх. В 1965 р. будівлю, постраждалу підчас війни, розбирають. Частина фасадної стіни порадні зберігалась донедавна в якості шпитального паркану. Ворота, що знаходились поблизу порядні (4,6 метра завширшки) і колись вели на цвинтар, замурували.
Дирекція шпиталю була надзвичайно впливовою в структурі єврейської громади. В її підпорядкуванні знаходились всі цвинтарі, лазні, будинки, де відбувався ритуальний забій тварин і птиці, а також декілька доходних будинків, зокрема на Бляхарський (Федорова) №27 і на Боїмів (Староєврейська) №№29 і 52.
Дирекція шпиталя диспонувала значними коштами, які використовувались також на дотримання санітарної просвіти серед учнів середніх шкіл і незаможного населення. Серед лікарів євр. шпиталю були відомі медичні світила свого часу. Майже третину всіх пацієнтів єврейської лікарні становили християни. Особливо під час першої світової війни, та в роки заворушень і розрухи.
Підтримайте проект на Patreon
