**”Гідно відійти — так само важливо, як гідно народитися”: паліативна допомога у Львові об’єднує стаціонар, мобільну службу та підтримку ветеранів**
У Львові в рамках реформування медичної системи створюється нова лікарня під назвою “Милосердя”. До її складу увійдуть міська лікарня “Госпіс”, відділення паліативної допомоги при 4-й лікарні, мобільна паліативна служба, а також Центр паліативної опіки для військовослужбовців та ветеранів, який планують відкрити до кінця поточного року. Про це повідомив очільник Другого медичного об’єднання Львова Василь Трунквальтер під час засідання постійної депутатської комісії з охорони здоров’я та соціального захисту Львівської міської ради, пише Суспільне.
Медична директорка Львівської міської лікарні “Госпіс” Оксана Винник пропрацювала тут уже три десятиліття. Прийшла після закінчення медичного інституту, спершу як лікар-терапевт, а згодом обійняла посаду заступника головного лікаря з медичної частини. За її словами, на початку кар’єри вона не уявляла себе в паліативній медицині.
“Я добре вчилася в інституті, ми вважали, що маємо врятувати всіх і врятувати світ. А тут мої пацієнти помирали. Не скажу, що я з ними помирала, але мене половини не ставало. За якийсь час прийшли думки полишити це все, бо я емоційно не справлялася”, — згадує лікарка.
Тридцять років тому в госпісі працювали лише четверо лікарів. Сьогодні у закладі — 11 лікарів, 19 медичних сестер і 12 молодших медичних сестер. Паліативна допомога у Львові охоплює стаціонарне лікування та мобільну службу, яка обслуговує пацієнтів вдома.
Оксана Винник наголошує: госпіс — це не місце, де чекають смерті, а повноцінний етап медичної допомоги людині.
“Гідно закінчити життя — це так само важливо, як і гідно народитися. Людина має бути в спокої, їй не повинно боліти. Ми всі розуміємо, що смерть колись настане. Але той відхід має бути гідним”, — переконана вона.
За словами лікарки, прощання пацієнта з життям у госпісі нагадує спокійне засинання: поруч можуть перебувати рідні, медичний персонал і духівник.
Про свого першого пацієнта — чоловіка з раком легень — Оксана Винник пам’ятає досі. Вона докладала всіх зусиль, щоб полегшити його стан, але змушена була спостерігати, як він згасає. Найважчим виявилося повідомити родичів про його смерть.
Щоранку лікарка обходить палати й спілкується з кожним, хто готовий говорити. Теми — найпростіші: погода, кава, очікувані гості. Водночас під час розмови вона непомітно оглядає пацієнтів і фіксує зміни в їхньому стані.
Медики госпісу багато слухають. Спершу пацієнти говорять про біль і хворобу, та згодом починають ділитися спогадами: розповідають про молодість, дітей, навчання, давні радощі.
Трапляються й особливі випадки. Кілька років тому до закладу привезли молоду жінку, яку до того лікували в Іспанії. Вона пробула в госпісі лише добу, але встигла відсвяткувати день народження: попросила зробити манікюр, принести плюшевого ведмедика, торт і кульки. Медики разом із родичами все організували. Наступного дня вона пішла з життя — умиротворено й без болю.
Деякі пацієнти в останні місяці життя навертаються до віри й починають читати Біблію. В інших раптово прокидаються творчі здібності. Один із пацієнтів, за словами Оксани Винник, ліпив картини з картону — у закладі зберігаються дві завершені роботи й одна незакінчена. Інший чоловік, який у минулому скоїв злочин і відбув ув’язнення, казав: якби навернувся до Бога раніше, його життя склалося б інакше. Були й зовсім прості бажання — морозиво або папужка, який жив просто в палаті поруч із господарем.
Нині у стаціонарі госпісу перебувають 30 паліативних хворих. Ті, кому не потрібне стаціонарне лікування, отримують допомогу вдома від мобільної служби. До паліативної допомоги належать 12 категорій захворювань і функціональних станів, визначених наказами МОЗ і вимогами НСЗУ: онкологічні захворювання, серцева недостатність, наслідки інсульту з паралічами і парезами, хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет із гангреною та інші. Приблизно половину пацієнтів становлять онкологічні хворі.
Направлення на госпіталізацію видає сімейний лікар, однак остаточне рішення залишається за фахівцями закладу — чимало пацієнтів цілком можуть перебувати вдома під наглядом мобільної служби.
Мобільний паліатив у Львові діє з 2022 року і сьогодні обслуговує близько чотирьох тисяч пацієнтів. За нормативами, кожного хворого мають відвідувати раз на тиждень — саме стільки оплачує НСЗУ. Проте на практиці медики приїжджають частіше, якщо того потребує стан людини.
Бригада мобільної служби складається з лікаря, медичної сестри та вузького спеціаліста — за потреби. За день одна така команда може відвідати шістьох пацієнтів. На кожен візит закладено сорок хвилин, хоча насправді він нерідко затягується.
“Вони нас дуже чекають. Перед нашим приїздом стараються зробити ранкову гігієну, помити голову, гарно зачесатися”, — розповідає Оксана Винник. Деякі пацієнти навіть дзвонять один одному й обговорюють візити медиків — для них це справжня подія.
Зв’язок із родинами пацієнтів медики госпісу підтримують і після виписки, і після смерті близької людини. Родичі не залишаються наодинці ні з питаннями догляду, ні зі своїм горем. У відповідь вони дякують, чим можуть: майстриня манікюру зробила процедуру іншій пацієнтці, хтось приніс нитки й спиці для тих, хто любить плести, хтось — кубики Рубика, якими залюбки крутять хворі.
