Понеділок, 17 червня

Медицина Туреччини очима львівського лікаря

Туреччина впевнено вибивається у світові лідери медичного туризму. Послуги, які надають турецькі клініки – більш доступні за ціною, а водночас не поступаються за якістю тим, які надають клініки в Ізраїлі, США чи європейських країнах. А яким є рівень турецького сервісу, знають усі, хто бодай раз відвідав цю країну з туристичною метою. All inclusive!

На запрошення турецької сторони відомий хірург-онколог, заступник генерального директора з хірургічної роботи Львівського онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру Олег Дуда (на фото) відвідав низку клінік у цій країні. Своїми спостереження лікар поділився з “Еспресо.Захід“.

Реформи в Туреччині не закінчуються

“Свого часу я відвідав багато клінік Східної Європи – Хорватії, Польщі, Литви, тож маю з чим порівняти. За рівнем медицини Туреччина їм не поступається, і це насправді феномен. Візьмімо перший вищий навчальний заклад у Турецькій республіці – Університет Анкари. Його заснували 1946 року, в той час як найбільший університет у Південно-Східній Європі – Загребський – 1669-го, найдавніший у Литві – Вільнюський – 1579-го, а найдавніший у Польщі (й один із найстаріших в Європі) – Ягеллонський університет – 1364-го! – наводить порівняння лікар. – Я не знаю Нобелівських лауреатів з медицини, які були б з Туреччини. Турецькі науковці не розповідають про свої супердосягнення на міжнародних конференціях. Але їхня медицина стрімко розвивається, і все тому, що реформи в них не припиняються: турки будують лікарні, активно впроваджують нові технології, багато вчаться, обмінюються досвідом. Чимало з них має досвід навчання й роботи за кордоном: у США, Франції, Німеччині. Відповідно, вони мають доступ до сучасних технологій і розуміння, як їх застосовувати”.

Медицина – безкоштовна, проте не для всіх

“Тут діє загальносолідарна система страхування, – розповідає Олег Дуда. – Медицина фінансується з т. зв. “медичного податку”: з тих податків, які платить працююча людина, 5% відраховують на забезпечення системи охорони здоров’я і ще 7% сплачує за неї роботодавець. 

Медичне забезпечення є повним. Реабілітація на суперсучасному обладнанні, стентування, послуги з лікування безпліддя, зокрема ЕКО, пересадка кісткового мозку дітям – ні за що не потрібно платити.

Запитав у голови їхньої закупівельної інституції медичних послуг (аналогу нашої Національної служби здоров’я), чи вистачає їм коштів, зібраних зі страхування. Очікував почути, що ні, бо медицина – дуже затратна галузь і меж витратам немає, бо ти завжди хочеш ще кращу апаратуру, ще краще діагностувати й лікувати. Тож завжди є проблема з фінансовим забезпеченням. Тому на медицину в Туреччині виділяють додаткові суми з бюджету.

Якщо порівнювати з нами, то ми не збираємо коштів з персональних податків, а лише виділяємо їх з бюджету: депутати Верховної Ради голосують і передають визначену суму НСЗУ. Якби ми збирали кошти з працюючих, так, як це роблять у Туреччині, то були б у дефіциті, як Пенсійний фонд.

Туреччина – ісламська держава, тож у багатьох родинах працює лише чоловік. Він забезпечує і себе, і дружину, і дітей. Тобто якщо дружина не працює, вона так само, як і діти, має право користуватися страховкою чоловіка. Пенсіонери також входять у це забезпечення, бо ж до того, як стати пенсіонерами, вони працювали. Нюанс є лише з непрацюючими. Якщо людина не працює, але й ніякими благами не володіє, то їй нададуть допомогу безкоштовно. А от якщо, наприклад, здає нерухомість в оренду і з цього живе, то страхування на неї не поширюється. Тому, якщо захоче отримати якусь медичну послугу, муситиме за неї заплатити”.

У Туреччині – понад 1200 державних клінік. А приватних, мабуть, ще більше

“У Туреччині відкриваються цілі мережі приватних клінік, як-от американська Memorial: 6 лікарень у Стамбулі, 4 – в Анталії, по 2 – у Кейсері та Дійарбакирі та одна в Анкарі. Турки розуміють, що медицина – це бізнес і що вони можуть на цьому непогано заробляти. Не просто покрити ринок медичними послугами (“хто хворий, того лікуємо”), а приймати пацієнтів з інших держав (медичних туристів). 

Чому ми їдемо у Туреччину відпочивати? Не тільки через море, бо гарне море є й в інших місцях, а через сервіс, який тут пропонують. Так само – в комерційній медицині, – каже онколог.

“У приватну установу має право звернутися будь-який представник їхньої держави й оплатити необхідну йому послугу не повністю, а частково – решту вартості покриє держава. Це – те, чого в нас немає, до речі. Якщо ти маєш договір з НСЗУ, приміром, на лікування інфаркту, то не можеш брати ні співоплати, ні якісь додаткові кошти. Тому в них приватники надають ту саму допомогу, що й державні лікарні, але людина може обрати їх через кращу якість цієї допомоги або більш комфортні умови перебування”, – додає він.

Туреччина сильно розвинулася не лише в медицині, а й як держава

“Ми машиною переїхали з Анкари в Афьон, а звідти – в Анталію. Це – 500 км. Щоб ви розуміли, там усюди автобани. Міста забудовують хмарочосами. Все дуже гарно. Якби не знав, де ти є, то подумав би, що в Європі. Іслам не дуже впадає у вічі, лише де-не-де можна побачити жінку в хустині.Система охорони здоров’я у них дуже подібна на європейські. Головне правило: медицина має бути доступною. Не може людина їхати лікуватися за 300 км! Зрозуміло, що третинна допомога, більш рідкісна, високоспеціалізована, є доступною лише у великих містах”.

Лікуватися в Туреччині дешевше, ніж у Західній Європі

“Ми порівнювали ціни і, чесно скажу, вони нас дуже сильно дивували. Забезпечення пологів у Туреччині коштує 500 євро. Це не є аж так дорого. У Польщі – 1000. Я розумію, що туди ще треба доїхати-долетіти, але це така ціна у приватній лікарні.Лікування в Анталії онкологічного захворювання за допомогою робота-хірурга Da Vinci коштуватиме 2000 євро (у покриття страхування ця вартість не входить, оскільки ту саму операцію можна виконати й без робота лапароскопічно, і це буде безкоштовно). І то тільки тому, що треба купити три руки (інструменти) для робота, які будуть використані в процесі оперативного втручання. Це – недорого, якщо порівняти з європейськими державами. А своїм забезпеченням турецькі лікарні не поступаються європейським. 

Ми відвідували лікарню, розраховану на 3000 ліжок. На першому поверсі їздили на електромобілі – настільки вона велика, а збудували її… лише за чотири роки! При тому, що там зроблено все “до ниточки” і заклад відповідає найбільш сучасним вимогам.

Якщо взяти наш львівський онкоцентр, то з того, що я побачив і почув, у хіміотерапії чи виконанні складних хірургічних втручань турецьким клінікам ми не поступаємося. Просто вони мають більше лінійних прискорювачів, апаратів для томотерапії, кіберножів і т.д. 

У чому ми сильно відстаємо – це в реабілітації. У них є роботи-реабілітологи, які за тебе ходять, допомагають відновитися.

На реабілітацію в Туреччину їдуть з різних кінців світу. Ми відвідували приватну клініку поблизу Анкари, яка надає послуги з реабілітації. Їхні основні клієнти – з Анголи та Лівану. Вони розвивають свої термальні курорти і розвивають там реабілітацію”.

Про дефіцит лікарів первинної ланки

“Населення цієї країни – 80 мільйонів. Чи поїдуть туди наші фахівці? Складно сказати, бо є проблема – мовний бар’єр. Щоб там працювати лікарем, треба знати турецьку мову. Багато громадян Туреччини не володіють англійською, хоча лікарі володіють усі. Це – обов’язкова вимога, щоб ти міг працювати там лікарем”.

Про рак і його профілактику

“У Туреччині, як і в Україні, у структурі захворюваності рак грудної залози на першому місці, рак легень – на другому. Скринінгові програми в них є, але є також і проблема, бо це – ісламська держава. 

Ставив запитання про щеплення дівчаток від вірусу папіломи людини. Воно в них є необов’язковим. Його можна зробити за свої кошти, але люди не дуже активно це роблять. 

Є цитологічний скринінг раку шийки матки, є мамографія, але жінкам також потрібно пояснювати, для чого це потрібно”.

“Не все населення Туреччини є освіченим і розуміє необхідність обстежень за відсутності скарг та симптомів. 

Водночас я не побачив там таких базарів, як у нас, де на тротуарі продають молоко. Там усі харчові продукти, які продаються, сертифіковані”.

Про зарплату лікарів

“За кордоном не прийнято питати про зарплати, особливо нам, – усміхається Олег Дуда. – Немає просто з чим порівнювати. Але я припускаю, що зарплата у них в університетській лікарні становить приблизно 1,5 тисячі євро. Додатково лікарі ведуть приватні прийоми, тож насправді непогано заробляють”.

Про лікарське самоврядування

“Не таке, як в Європі, але воно у них є. Лікарська палата – це впливова громадська організація, яка займається захистом лікарів, моніторить ринок робочої сили (виїздять їхні лікарі на роботу в інші країни чи, навпаки, приїздять до них), відстоюють права лікарів і за потреби організовують страйки. Якщо хтось із лікарів хоче поїхати на стажування за кордон, то тільки лікарська палата може надати рекомендацію від Туреччини”.

Жінок серед медперсоналу більше, ніж чоловіків

“І серед лікарів, і серед керівників. Голова лікарської палати в Афйоні – жінка, на цій посаді вона вже четвертий рік. Це зробило переворот у моїй голові, – зізнається співрозмовник “Еспресо.Захід”, – адже я також думав, що якщо Туреччина – ісламська держава, то співвідношення чоловіків до жінок у медичній сфері там буде зовсім іншим”.

Про здоровий спосіб життя

“Один із напрямів медицини, які Туреччина активно розвиває, – допомога пацієнтам з ожирінням. Але на вулицях у них рідко зустрінеш повну людину. Більшість – підтягнуті, – ділиться спостереженнями лікар. – У нових районах Анкари є багато бігових доріжок (до речі, також є багато хідників, облаштованих для людей з інвалідністю). У них інша проблема – високий рівень куріння серед населення. Але електронні сигарети в Туреччині заборонені”.

Про ставлення місцевих до вакцинації і карантинних обмежень

“У Туреччині – як у європейській державі: якщо є рекомендація лікаря, що потрібно вакцинуватися, значить це добре. Ніхто не піддаватиме сумніву слова лікаря. Щодо масок, то їх налякали високими штрафами. У магазин не зайдеш, якщо маска в тебе на підборідді. Усі відразу звернуть увагу й одягнеш, як має бути. Навіть якщо це магазин у віддаленій місцевості.

Суспільство там захищається меґа. На кожному кроці стоять стійки з антисептиком і люди активно обробляють ним руки. Кажуть, така традиція в них була ще до COVID-19. Вони чітко розуміють: якщо захворієш, то створиш проблему для всієї сім’ї. Там інше ставлення до свого здоров’я і до медицини загалом”.

Як у Туреччині доживають  віку

“Ми були у приватному геріатричному центрі. Неймовірний рівень! У Туреччині створена спеціальна служба агентів, які займаються прилаштуванням у будинки для літніх людей. Своє перебування там людина оплачує сама: здає або продає нерухомість. Та попри це, суспільство, як і в нас, не дуже налаштоване туди йти, – каже Олег Дуда. – Стареньких родина, як правило, доглядає вдома”.

Усі фото надав Олег Дуда.

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.