У Львові відкрили 12 меморіальних таблиць на честь працівників комунального підприємства Львівводоканал, які поклали своє життя, захищаючи Україну від російської агресії. Захід розпочався зі спільної молитви за участю рідних загиблих та їхніх колег, яку очолив отець Степан Кащук, настоятель храму Пресвятої Трійці УГКЦ, у супроводі квінтету Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла.
Міський голова Львова Андрій Садовий звернувся до присутніх зі словами підтримки, наголосивши на важливості збереження пам’яті про загиблих. За його словами, жодні слова не здатні вгамувати біль від втрати близької людини, проте пам’ять про героїв є невід’ємним обов’язком живих. Він висловив глибокий уклін кожній родині, яка втратила рідних, і підкреслив: допоки існує Львів, місто зобов’язане пам’ятати кожного, хто віддав життя за державу, пише ЛМР.
Керівництво підприємства також відзначило, що відкриття меморіальних таблиць — це вияв щирої вдячності та шани тим, хто до початку повномасштабного вторгнення сумлінно працював на благо міста: забезпечував львів’ян водою, ремонтував мережі, обслуговував обладнання та дбав про безперебійну роботу водопровідно-каналізаційного господарства. Коли ворог прийшов на українську землю, ці люди змінили робочий одяг на військову форму.
Колеги та рідні загиблих ділилися спогадами. Мати Романа Ярини розповіла, що її syn зателефонував їй 4 квітня 2022 року й сказав, що в нього все добре та що він дуже любить рідних. Вже 7 квітня родині повідомили про його загибель. Роману було лише 33 роки. Євген Федосєєв згадав свого колегу Степана Дубика, з яким пропрацював роки пліч-о-пліч — разом виходили на аварії в новорічну ніч, на Різдво і Паску. Коли розпочалася повномасштабна війна, Степан одразу вирушив до військкомату. Оксана Тарньова, дружина одного із загиблих захисників, подякувала керівництву підприємства за те, що воно береже пам’ять про полеглих, і побажала всім довгоочікуваного миру.
Серед вшанованих — дванадцять працівників підприємства різних спеціальностей і різного стажу роботи.
Роман Ярина (15.06.1989 — 05.04.2022) — слюсар-сантехнік, учасник АТО. Загинув поблизу села Нововознесенське на Херсонщині у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Нагороджений орденом За мужність III ступеня та Золотим хрестом Головнокомандувача ЗСУ.
Степан Дубик (09.01.1976 — 17.07.2024) — слюсар аварійно-відновлювальних робіт із 18-річним стажем на підприємстві, представник робітничої династії. Загинув поблизу села Григорівка на Донеччині у складі 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Нагороджений орденом За мужність III ступеня, Хрестом Доблесті та Хрестом Орла.
Володимир Гірний (26.07.1963 — 21.04.2022) — шляховий робітник із шестирічним стажем. Загинув поблизу міста Попасна на Луганщині у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Нагороджений орденом За мужність III ступеня, Золотим хрестом та Хрестом Героя.
Іван Гринявський (19.01.1993 — 25.01.2023) — електромонтер із 11-річним стажем. Загинув поблизу селища Діброва на Луганщині у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади. Нагороджений орденом За мужність III ступеня та відзнакою Захиснику України.
Богдан Грицків (29.04.1989 — 10.07.2024) — провідний інженер-будівельник із 12-річним стажем. Загинув поблизу села Стариця на Харківщині у складі 42-ї окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя. Нагороджений Комбатантським хрестом.
Юрій Мартиновський (04.10.1965 — 28.02.2023) — слюсар аварійно-відновлювальних робіт. Помер під час виконання службових обов’язків у місті Дубно на Рівненщині у складі 33-ї окремої механізованої бригади.
Василь Тарньовий (10.02.1977 — 13.01.2024) — слюсар аварійно-відновлювальних робіт із 21-річним стажем. Загинув поблизу села Вербове на Запоріжжі у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади. Нагороджений орденом За мужність III ступеня та Золотим хрестом.
Стефан Юркевич (20.12.1989 — 25.11.2024) — інженер-технолог із трирічним стажем, який розпочинав кар’єру слюсарем. Загинув поблизу селища Гродівка на Донеччині у складі 2-ї окремої Галицької бригади Національної гвардії України. Нагороджений орденом За мужність III ступеня.
Данило-Олег Чекан (07.08.1991 — 16.12.2024) — машиніст насосних установок із річним стажем роботи. Загинув поблизу селища Новотроїцьке на Донеччині у складі 108-го окремого штурмового батальйону Вовки Да Вінчі 59-ї окремої штурмової бригади Сил безпілотних систем ЗСУ.
Степан Івасик (29.10.1969 — 12.11.2024) — водій із понад 13-річним стажем. Загинув поблизу села Антонівка на Донеччині у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Нагороджений орденом За мужність III ступеня.
Ігор Кисорець (27.11.1976 — 30.05.2025) — шляховий робітник із 24-річним стажем. Загинув поблизу селища Тьоткіно на Курщині у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади.
Василь Гавриш (07.08.1980 — 25.02.2026) — слюсар із восьмирічним стажем. Загинув поблизу села Осиново на Харківщині у складі 116-ї окремої механізованої бригади. Боронив Україну одразу на чотирьох напрямках. Нагороджений орденом За мужність III ступеня та Хрестом хоробрих.
Наразі у лавах Збройних Сил України продовжують служити ще 74 працівники Львівводоканалу.
