А де було ментальне здоров’я раніше?

Але ж людська психіка не з’явилася вчора. Чому ж тема ментального здоров’я стала настільки актуальною саме зараз? Розберімося.

Колонка Евелії Більської — дипломованої психологині, нейропсихологині реабілітаційного центру для військових (сертифікована Київським Національним медичним університетом імені О. О. Богомольця).

Джерело: Дивись.Інфо.

Проблема була завжди, але про неї мовчали

Люди завжди стикалися з емоційними труднощами. Більшість античних міфів насправді описують особливості психіки, в середньовіччі робітники працювали до виснаження (не тільки фізичного), у 19-му столітті аристократи дозволяли собі «лікування на курортах» через емоційні труднощі, у 20-му столітті «депресій ніяких не було», але в кожного був якийсь знайомий, який повісився десь в гаражі чи спився, хіба ні?

Травми війни, втрати, соціальна несправедливість —  усе це залишало слід на психіці, але про це не було прийнято говорити. Дуже часто те, що люди не розуміють, вони або оминають або засуджують, або вигадують свої пояснення.

Соціальні норми вимагали від людей «тримати марку». Чоловіки мали бути «сильними» та «незламними», жінки — «терплячими» та «відданими родині». Про страхи, стреси й депресію не говорили, бо це сприймалося як слабкість і викликало тільки осуд чи нерозуміння. Травми наших предків іноді просочуються і в нашу реальність (трансгенераційна травма), коли механізми захисту психіки втратили свою актуальність, але стали частиною традицій, способу мислення та виховання сімей.

Проблема була завжди, але про неї не знали

З розвитком психології стало зрозуміло, що психічні розлади —  це не примхи, а реальні стани, які можна пояснити, дослідити й лікувати. Відкриття в нейробіології, когнітивних науках та психіатрії показали, як працює мозок і що відбувається, коли він перевантажений стресом.

Крім того, медицина загалом досягла успіхів: люди стали довше жити, і з’явилося більше часу задуматися не тільки про фізичне, а й про ментальне здоров’я. Зараз ми розуміємо, що те, як працюють нейромедіатори в мозку, впливає на наші думки і почуття, але і наші думки та почуття впливають на стан нашого тіла.

Проблема була завжди, але світ змінюється

Сучасний світ — це швидкість, конкуренція, високі очікування. Ми постійно порівнюємо себе з іншими через соцмережі, стикаємося з нестабільністю та невизначеністю.

Коли людина народжувалася в селі, де мала чіткий життєвий шлях: навчилася хліб пекти — вже корисна, вийшла заміж — молодець. Сьогодні ж потрібно шукати себе, будувати кар’єру, тримати баланс між особистим життям і роботою, а ще й не «вигоріти».

Ментальне здоров’я стало темою номер один, бо його проблеми тепер проявляються яскравіше. І водночас суспільство поступово починає визнавати: піклуватися про свою психіку —  це нормально.

Проблема була завжди, але що буде далі?

Зараз ми ще на шляху до того, щоб ментальне здоров’я сприймалося так само серйозно, як фізичне. Люди починають звертатися до психотерапевтів без сорому, компанії вводять психологічну підтримку для співробітників, у школах викладають емоційний інтелект.

Але стереотипи ще живі. Дехто досі вважає, що «депресія — це лінь», а тривожність — «вигадка». Проте тенденція очевидна: ми нарешті почали визнавати, що психіка – така ж важлива, як серце чи легені.

Суспільство можна вважати умовно здоровим, якщо при депресії близької людини ми не будемо вимагати «ПростоВзятиСебеВРуки» чи боятись дивитись в очі «дивним людям», в яких насправді шизофренія, чи очікувати, що людина з антисоціальним розладом особистості «зміниться, завдяки моєму коханню».

Водночас ми маємо розуміти, що труднощі у ментальному здоров’ї, такі як вигорання, підвищена тривожність чи депресивні стани, не є хворобою, але потребують допомоги у подоланні, а навіть психічний розлад не робить людину не вартою життя.

Ментальне здоров’я було завжди, як і ментальні хвороби чи труднощі. Просто зараз ми нарешті їх помічаємо, вивчаємо та знаємо як про це дбати.