5 книг із заплутаним сюжетом, які ви прочитаєте на одному подиху.
Ці твори не тільки принесуть задоволення, а й навчать вас логічно мислити та зауважити важливі деталі. Читайте!
Автор однієї з книжок цього огляду недаремно вважає, що зазвичай, шукаючи правди, як правило надибаєш собі на голову не лише нових пригод, а й нового змісту “з” і “для” свого життя. А ситуації, описані і цих історіях справді складні, й щоб їх уникнути, знадобиться не лише вправність в руках, але й клепка в голові.
Це цікаво: 5 книг, які змінять ваше життя
“Сад метеликів”, Дот Гатчисон
(Х.: Віват, 2018)
Авторка цього бестселера цілком заслужено вважається новою зіркою гостросюжетної літератури, яку сьогодні порівнюють з такими майстрами жанру, як Томас Харріс, Джон Фаулз і Девід Болдаччі. Що ж до сюжету, то він більш ніж екзотичний, нагадуючи одночасно роман “Парфюмер” Зюскінда та трилер “Відок” Комара.
Адже двом агентам спецслужб треба бути кмітливішими за злочинця, розплутуючи одну з найогидніших справ за всю їхню кар’єру.
Справа в тому, що в усіх випадках маніяком утримують молоді жінки, і в “Саду метеликів” – це викрадені дівчата, чия шкіра вкрита татуюваннями метеликів. Утримує їх неподалік затишного маєтку Садівник, жорстокий збоченець, одержимий колекціонуванням унікальних експонатів. Утім, одній жертві вдалося врятуватися, після чого про загадковий Сад стає відомо.
Утім, чи така вже правдива історія врятованої дівчини про Садівника, який здатен на все, щоб утримати красу в полоні? “– Історія завжди може стати химернішою.– Вона всміхається, але довіряти цій усмішці Віктор не наважується. Адже це зовсім не та мила усмішка, що так легко має з’являтися на вустах у дівчат її віку”
“Пасажир”, Олег Драч
(Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2018)
На самому початку цього містичного роману його герой Северин сідає в потяг до Львова, і саме тут починаються його пригоди, що нагадують фантасмагорію Булгакова.
“Я всього лиш є гостем тут, – повідомляє сусід в купе, немов диявол в “Майстері та Маргариті” при зустрічі з Берліозом. – Гостем у кого? – кривлячись, запитав Северин так, ніби почув це від якогось божевільного. – У вас, Северине”. І далі все розвивається у все наростаючому темпі, що нагадує шалений двобій між головним героєм і загадковим сусідом.
Тут потрібна неабияка кмітливість, бо справді – хто він такийі? Просто пасажир? Інопланетянин? Агент спецслужб? Чи справді Воїн Світла, який змагається з Сірими, одночасно показуючи Северинові його власне єство?
Іноді це нагадує феєрію в стилі згаданого Булгакова, іноді “залізничну” епопею Пєлєвіна, але більш за все – сучасного Гоголя, який намірився “оживити” мертві душі сучасників, рятуючи їх з ідеологічного трясовиння.
“Від зомбуючої програми “Розділяй і владарюй”, яку на вас накинуто Сірими й у якій ви вироджуєтеся, народжуючи дітей і внуків. Програму цю ви “популярно” називаєте “Матрицею”, але матриці як такої насправді не існує, цю неправду про “матрицю” вміло підкинули вам паразити з Голівуда, з розрахунку на вашу віру в усе те, що відбувається на екрані”.
Утім, добрими помислами встелена дорога відомо куди, і, можливо, саме туди, а не до Львова, мчить потяг у цьому пекельному романі?
“Ящірка та її хвіст”, Христина Козловська
(Брустурів: Дискурсус, 2018)
Ця збірка для кмітливих – прості й водночас непрості казки, що за своєю стилістикою нагадують “дитячі” твори Івана Франка і Антуана Сент-Екзюпері. Добре відомі герої на кшталт коника і золотої рибки раптом змінюються екзотичними персонажами – єті та кротом, хамелеоном і пороховою бочкою, ящіркою та її хвостом.
І виходить, що це не так казки, як своєрідні притчі – про життя і щастя, мрію і рабство у вільному, здавалося б, житті.
“Виявляється, он він де, простір, виявляється, він навіть не знав, що то таке, – бідкаються в одній з казок збірки. – Усеньке життя кріт тіло землі тлумив, свердлив нутро її, спокою не знаючи, а до свободи було якихось кілька сантиметрів: досить було голову підняти та копнути трохи вище.
“І нарешті я тут, тепер лише жити та життю радіти”. Ліричні, розважливі й сумні, ці казкові оповідки – справжня поезія в прозі, не переобтяжена зайвою публіцистикою та критикою буття. Висновки, мовляв, читач зробить сам.
“Варта у Грі”, Наталія Матолінець
(Х.: АССА, 2018)
Достовірності цій містичній історії надає те, що дія відбувається у Львові, де поміж знайомих вуличок, крамниць і кав’ярень затівається смертельна гра, в якій беруть участь нібито прості місцеві герої з героїнями.
Проте жоден з них “непростий”, наче з однойменного роману Тараса Прохаська, і темна чаклунка Варта Тарновецька теж нібито спокійно жила у місті Лева, працювала у кав’ярні, зустрічалась із друзями та часом потрапляла в сутички зі світляками.
Але на світі ще існують темні сили, і саме з ними затівається вирішальна битва. “– До речі, про смерть! – в’їдливий голос за спиною примусив дівчат озирнутися. – Ото вже! – Дикоросла закотила очі. – Краще би світляка якогось принесло, ніж тебе, Морте. Тонкі губи знайомого, названого Мортом, розтягнулися в посмішці. – Я не до тебе звертаюся, відьмо, не тішся надіями, – він зиркнув на її подругу. – То що, ми сьогодні дізнаємось, чи наша Варта чогось варта?”
“Батьки в шоці: новий погляд на виховання”, По Бронсон, Ешлі Меррімен
(Х.: Фабула, 2018)
Як переконують автори цієї книжки, стереотипні принципи виховання дітей лише призвели до того, що ті стали ще більш кмітливими. Якщо точніше, то більшість класичних стратегій виховання “лише сприяють тому, аби наші діти ставали вправнішими брехунами”.
Тож попри те, що мова іде зокрема про похвалу, обман і складний підлітковий вік, нам також намагаються відповісти на найпоширеніші питання та зосередитися на типових ситуаціях, з якими стикається більшість батьків.
Всі відповіді – це не відмовки, а нові істини, які зазвичай не з’являються після кожного нового дослідження, а окреслюються поступово, інколи протягом десятиліть, повторюючи та доповнюючи одна одну, беручи щось від інших наук. Чи варто згадувати, як багато важливих ідей часом були просто у нас перед очима, вибудовуючись протягом десятиліть.
Що ж до питань, то вони не такі вже й прості, хоча й звичні та буденні. Наприклад, чи йде дітям на користь вивчення питань раси та кольору шкіри? Чому насправді воюють рідні брати і сестри? Чому для підлітків сварки з батьками є проявом поваги, а не навпаки?
Чому наші інстинкти щодо дітей можуть бути такими помилковими? Нарешті, чому сучасний підхід до виховання дітей не зміг виростити покоління ангелів?
Джерело: Максимум
Підтримайте проект на Patreon
