Українські війська проводять успішні наступальні дії біля Харкова. Вони щоденно звільняють від росіян по декілька населених пунктів і вже майже вийшли до державного кордону з РФ. Що це – тактичний успіх чи стратегічний перелом у війні?
Джерело: ВВС. Україна.
З перших днів вторгнення велике промислове місто Харків на сході України опинилось під вогнем російських військ. Вони навіть здійснили декілька спроб захопити майже півторамільйонне місто, яке колись було певний час столицею радянської України.
Сили оборони Харкова відбили всі атаки російських військ. Натомість вони частково заблокували місто і почали методично обстрілювати його з артилерії, ракетних систем і авіації. Суттєво постраждали північні та східні околиці, а також центр міста. Зокрема, ракетним ударом була зруйнована будівля Харківської міської ради.
Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний 5 травня публічно повідомив, що українські війська переходять до контрнаступу на Харківському напрямку. Тиждень потому можна сказати, що наступ вдався і війська РФ відступають до свого кордону.
Поступовий рух
“По місту Харкову відносна тиша”, – повідомив зранку 11 травня голова обласної військової адміністрації Олег Синєгубов. Тиша, тобто відсутність обстрілів з боку росіян, для великого міста поняття відносно нове. Останні два місяці удари завдавались по Харкову майже щоденно.
Але український контрнаступ на цьому напрямку зміг відсунути російську артилерію на більш дальні рубежі. Щоправда, небезпека все ще залишається. Російський кордон усього лише в 20 км від міста, а, наприклад, потужна РСЗВ (реактивна система залпового вогню) “Смерч” б’є на 70-100 км. З такої установки Харків вже обстрілювали росіяни наприкінці лютого.
Деякі села на півдні міста, наприклад, Мала Рогань були звільнені ще в кінці березня. Більш централізований контрнаступ почався в кінці квітня – на початку травня, коли вдалось звільнити село Руська Лозова.
Важливість цього пункту важко переоцінити. Він розташований всього в 5 км від міста прямо на трасі “Харків – Бєлгород”. Саме по цій трасі наступали російські війська 24 лютого у день вторгнення.
Після утримання цього населеного пункту ЗСУ почали розгортати успіх і планомірно вибивати противника з території, рухаючись до російського кордону.
Так, 7 травня генштаб ЗСУ повідомив про повернення під свій контроль села Циркуни на північний схід від Харкова, ще через пару днів були звільнені сусідні села Руські Тишки і Черкаські Тишки, а 11 травня – Питомник.
На схід просування українців ще більш значне. ЗСУ змогли зайняти і втримати контроль над Старим Салтовом, що аж за 40 км від Харкова і за 20 – від російського кордону.
Це містечко стоїть на річці Сіверський Донець, що є природним бар’єром для подальшого просування військ. Багато мостів через нього були підірвані як українськими, так і російськими солдатами. Тепер річка є фактично лінією фронту на багатьох напрямках як на Харківщині, так і на Донбасі. Обидві сторони змушені наводити понтонні переправи, що відразу стають основними мішенями для артилерії і ракет противника.
Станом на 11 травня просування українців зупинилось біля сіл Рубіжне, Замулівка і Байрак, що знаходяться усього за 10 км від прикордонного містечка Вовчанськ. Його росіяни окупували ще 24 лютого, зробили там свою базу і облаштували пункт утримання полонених. Взяття міста – це фактично вихід на кордон з РФ.
Відхід росіян
Військові аналітики вказують на те, що основні російські сили самі залишають територію біля Харкова, а українські – планомірно “зачищають” село за селом, не форсуючи події.
“Не “бліцкриг”, але повільний, обережний, методичний рух уперед, що залежить не від “офіційних приписів”, а від “ситуації на місцевості”, – так називає цей контрнаступ ЗСУ австрійський військовий експерт Том Купер.
РФ намагалась 5 травня провести зустрiчну атаку і знову захопити стратегічно важливе містечко Старий Салтов, але зазнала невдачі, пише Купер.
Ситуація на цьому напрямку сприятлива для ЗСУ, прогнозує він. “Скоріш за все, вона обернеться великою поразкою армії РФ”, – додає аналітик.
Згодом, 11 травня, Купер висловив припущення, що Росія свідомо послабила свої позиції біля Харкова, щоб посилити свої підрозділи, задіяні в операції з оточення Сєвєродонецька і Лисичанська. Там вони змогли за допомогою понтонних переправ перетнути Сіверський Донець і ситуація стала загрозливою для ЗСУ. Українська влада, щоправда, заявила, що понтонні переправи зруйновано.
Американський Інститут дослідження війни висловлює припущення, що росіяни ще зроблять спробу зупинити наступ ЗСУ на Харківському напрямку. За даними цього аналітичного центру, РФ могла перекинути частину військ з південно-східного Изюмського напрямку, а саме біля містечка Борова, північніше.
“Російські війська, ймовірно, віддають перевагу посиленню свого угруповання на північний схід від Харкова, щоб запобігти подальшому контрнаступу України в напрямку міжнародного кордону за рахунок наступальних операцій на південний схід”, – сказано у звіті Інституту за 10 травня.
Український Генштаб зі свого боку наголошує, що війська противника біля Харкова перейшли до оборони і намагаються уповільнити наступ ЗСУ.
Частина російських військ і взагалі виведена в Бєлгородську область через значні втрати.
Тактичний успіх чи значний прорив?
“Основне завдання цього контрнаступу – це те, щоб друге за величиною місто України не кошмарили артилерією. Плюс використовуються можливості, щоб загалом відкинути ворога, поки він концентрується на флангах угруповання Об’єднаних сил (тобто, на Донбасі, – Ред.)”, – пояснює ВВС News Україна військовий аналітик Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков.
Він вважає, що послаблення РФ на Харківському напрямку пов’язане з нестачею ресурсів. До того ж Кремль публічно говорив, що основна мета його військової операції – Донецька і Луганська область, а значить Харків не є для них пріоритетом на даному етапі.
Український наступ на цій ділянці фронту експерт називає ретельно спланованим і “системним”.
“Це не якийсь там швидкий прорив оборони, а систематичне відпрацювання населеного пункту за населеним пунктом. Тобто відпрацювала артилерія, українські війська зайшли, зачистили, закріпилися і підготували основу для наступного наступу”, – пояснює Бєлєсков.
Водночас харківський контрнаступ є скоріше тактичним успіхом. Говорити про те, що він переламає хід війни – зарано. Тим більш, що біля кордону РФ має більше можливостей задіювати авіацію, не боячись української протиповітряної оборони.
“Це низка тактичних успіхів. Оборонятись це одна справа, а наступати – зовсім інша. Особливо важко наступати в умовах, коли у противника є домінування в повітрі і є перевага в артилерійських засобах”, – каже аналітик.
За 40-50 км на південний схід від вже звільненого Старого Салтова на Харківщині є досі окуповані росіянами міста Куп’янськ і Великий Бурлук. Це ключові вузли комунікацій для країни-агресора, через які вона веде постачання для свого дуже потужного угруповання на Ізюмському напрямку.
Чи може Україна, ведучи контрнаступ далі на Харківському напрямку, вдарити в тил цьому угрупованню і звільнити Куп’янськ і Великий Бурлук? Військовий аналітик не впевнений щодо цього.
“Я скептично на це все дивлюся. Можна взяти під вогневий контроль (тобто, підійти на відстань удару артилерії, – Ред.) відповідні комунікації, але це питання якісної розвідки і якісного вчасного цілевказання, щоб знищувати російські колони техніки, колони постачання”, – каже Белесков.
Вогневий контроль Куп’янську – це був би максимум для українських сил на даному етапі, впевнений він. Аналітик пояснює, що слід брати до уваги обстановку на всій лінії фронту, а також розуміти наявний потенціал ЗСУ і російської армії.
“Прорватись і перерізати комунікації (російським військам, – Ред.) – це може зараз малювати лише уява людини, яка не володіє реальним станом справ”, – констатує він.
Підтримайте проект на Patreon