Таємниця двійників

Кажуть, що кожен має свого двійника – людину, що подібна на нього як близнюк. Що об’єднує пари, кровно не споріднені, науковці тепер детально проаналізували. Результат: двійники мають на диво багато генетичних подібностей. Це робить їх схожими не лише ззовні, а й поведінкою та способом життя.

Двійники. (François Brunelle).

Існують люди, подібні одне на одного як дві краплі води, хоч вони не родичі й часто живуть у різних країнах. Уже певний час відомо про існування двійників, проте в добу інтернету це явище стало ще очевиднішим.

Але що біологічно зумовлює існування двійників? “Люди, що дуже подібні одне на одного, в мистецтві та попкультурі привернули багато уваги, – каже провідний автор дослідження Манель Естеллер (Manel Esteller) з Барселонського університету. – Але досі їх не аналізували з наукового погляду”.

Тож Естеллер та його команда взялися за це. До розвідки вчені залучили 32 пари двійників. Їх знайшли за допомогою фото канадського фотографа Франсуа Брунеля (François Brunelle), що з 1999 року робить фото двійників. Спочатку науковці за допомогою трьох програм для розпізнавання облич перевірили, наскільки об’єктивно подібні ці пари. Виявилося, що 16 із них були ультраподібні – у всіх трьох програмах показник їхньої схожості був у діапазоні однояйцевих близнюків.

Наступним кроком науковці взяли проби слини у 16 особливо подібних пар і здійснили порівняльний аналіз геному, епігеному та мікробіому. У геномному аналізі Естеллер і його команда порівняли понад 4,3 мільйона генетичних варіантів, для епігенетичного порівняння дослідили 850 000 різних ділянок прищеплення в ДНК. Крім того, всіх учасників розпитали про умови їхнього життя, стан здоров’я та звички.

Результат: хоча двійники не були кровно споріднені, генетично вони були дуже подібні. “Кількість генетичних варіацій, що збігалася в обох з пари, була суттєво вищою, ніж у випадкових людей, не подібних одне на одного”, – повідомили Естеллер і його колеги.

У дев’яти пар двійників збігалися понад 19 000 генетичних варіацій у 3730 генах. Аналізи засвідчили, що ця схожість у геномі двійників була розподілена невипадково: більшість із них концентрувалася в генах, що відповідають за вигляд обличчя й тіла. До цього належать генетичні варіації для форм губ, носа, щік і рота, а також кольору очей, росту, ширини стегон і схильності до облисіння.

Тобто зовнішні подібності двійників ґрунтуються на генетичній схожості”, – констатували науковці. Іншими словами, неспоріднені двійники принаймні деякими генетичними ділянками можуть бути такі ж подібні, як сестри і брати, а деколи як близнюки. На думку Естеллера й команди, це підтверджує, скільки аспектів нашої зовнішності визначають гени.

Але це ще не все: “Дивовижно було дізнатися, що подібність таких двійників не обмежується лише зовнішністю, – сказав Естеллер. – Генетична схожість стосується й інших ознак, зокрема росту та ваги, навіть деяких схильностей”.

Порівняння анкет засвідчило: двійники також подібні своїм способом життя та рівнем освіченості більшою мірою, ніж випадково обрані пари. Також щодо куріння та ваги тіла проявилися суттєві подібності. “Тобто люди з подібними обличчями поділяють і чимало інших фізіологічних та ймовірно психічних ознак, на які впливає генетика”, – сказали науковці.

Хоч такі люди не знають одне одного і їх розділяє відстань, вони мають виразні спільні риси. Подібне відбувається з близнюками, яких розділили в дитинстві та виховували далеко одне від одного.

Однозначних подібностей, зумовлених мікробіомом чи епігеномними додатками в ДНК, у двійників не виявили, розповіли вчені. За одного винятку: пари двійників подібні своїм епігенетичним віком більше, ніж випадкові люди. Цей вік виявляють за схемою накопичення метилів у ДНК, котра зазнає типових змін упродовж життя. Це, своєю чергою, впливає на зчитування генів і, таким чином, на організм і здоров’я. “ДНК-метилування, відоме як маркер біологічного віку, може також призводити до фенотипної подібності двійників”, – пояснила команда.

Загалом результати передусім щодо генетики надають цінні свідчення про взаємозв’язок вигляду та геному. “Наші результати важливі і для генетичного діагностування, і для судової медицини, – пояснив Естеллер. – Вони, наприклад, можуть надати змогу простіше відтворювати обличчя злочинців на основі їхнього ДНК”. І навпаки: зовнішній вигляд може надавати вказівки на генетику.

Nadja Podbregar

Rätsel der Doppelgänger gelöst

doi: 10.1016/j.celrep.2022.111257

Look-alike humans identified by facial recognition algorithms show genetic similarities

Сell Press, Josep Carreras Leukaemia Research Institute, 24.08.2022,

Зреферувала С. К.

Джерело: Збруч.

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.