Щодня ми спілкуємось з кількома десятками людей. Це наші друзі, колеги, родичі, сусіди чи незнайомці, яких ми зустрічаємо в громадських місцях. Зараз усі говорять про толерантність та повагу до особистих кордонів, тож інколи достатньо кількох хвилин, щоб образити чи відштовхнути людину. Ми вирішили зібрати те, чого не варто робити під час спілкування з іншими людьми.
Джерело: ZAHID.NET
«Весь в наколках, ніби сидів». Якщо років 30 тому татуювання було чимось нетиповим і асоціювалось з в’язнями, які вийшли на волю, то зараз цим нікого не здивуєш. Кожен може набити собі будь-яке тату. Воно може бути непомітним, або навпаки привертати увагу, але не треба показувати на людей пальцями і гучно висловлювати свою думку. Це ж стосується і пірсингу.
Каліка, ДЦП-шник, контужений… І навіть інвалід, це теж може бути образливо. Раніше часто використовували слово «інвалід», але його замінили на більш толерантне «людина з інвалідністю», ставлячи на перше місце людину, а потім вже її характеристику. Тому толерантно буде говорити «людина, яка отримала каліцтво», «людина з ДЦП», «людина з контузією», «людина з синдромом Дауна»…
Педик чи гей? Краще гей, якщо ви не хочете образити людину. Питання сексуальної орієнтації є дуже особистим, слова «педик», «гомик» мають негативне і принизливе забарвлення, тому краще їх не використовувати. Про гомосексуальних людей краще говорити «гей» чи «лесбіянка».
Хачі і негри. Ну ж погодьтесь, що у цьому мало дружелюбності? Зазвичай, люди сприймають це як образу і навіть якщо ви думаєте, що вони вас не розуміють, повірте, це не завжди так.
«Чого заміж не йдеш?», «знайди собі мужика/жінку», «пора би вже й діточок». Мабуть, кожен неодружений хлопець чи незаміжня дівчина переживали не одне застілля, вислуховуючи розмови родичів про його/її особисте життя. Це може дратувати, або нав’язувати людині якісь комплекси, нібито з нею щось не так, якщо вона не створить сім’ю до певного віку.
«Причешися», «вдягни щось нормальне», «ти взагалі щось їж?», «я перепрошую, але…» Та інші коментарі щодо кольору волосся, зросту, віку, одягу, ваги є дуже суб’єктивними. Якщо вас не просили висловлювати думку щодо певних речей, то, мабуть, і не варто. У іншому випадку ви ж ризикуєте почути щось і про себе, а потім можете й образитись.
«Та випий собі трошки», «ти шо, мене не поважаєш?», «хоч пригуби». Якщо у компанії, де усі п’ють, ви відмовляєтесь від випивки, можете ловити на собі косі погляди, або вас ніби між іншим можуть спитати, чи ви часом не захворіли. Якщо ви не хочете здатись нав’язливим, то намагайтесь проявляти розуміння до людей з іншою позицією.
«І навіть ковбасу не їж?» І ковбасу, і сметану, і яйця, і рибу! Вегетаріанці, вегани, сироїди, хтось не їсть м’ясо, хтось також молочку, а хтось їсть лише сиру їжу, тобто нічого смаженого, вареного чи печеного. Також є люди, які не вживають лактозу чи глютен і це нормально. Якщо ви тихенько підсуваєте своїй подрузі веганці відбивну, розхвалюючи яка ж вона смачна, то у нас для вас погані новини. Це стосується і веганів, які нав’язливо рекомендують своїм друзям відмовитись від м’яса і молочки. Нічого хорошого з цього не вийде, повірте.
Жінка-водій, чоловік-медсестра. Якщо запитаєте, навіщо акцентувати на статі, якщо без фемінітивів усім прекрасно жилось. У відповідь можете почути, що назви професій не є безстатеві і, називаючи жінку водієм чи чоловіка медсестрою (балериною), ви уже вказуєте певну стать. Наша мова розвивається і використання фемінітивів для когось може бути принциповим.
