Якби про натуральну віспу требу було розповісти одним числом, це було б «300 мільйонів». Саме стільки людей, за даними ВООЗ, померло від цієї хвороби тільки в XX столітті. Для порівняння, епідемія іспанки сто років тому, за різними оцінками, забрала до 50 мільйонів людських життів (хоча є й вищі цифри). Від сезонного грипу щороку помирає до 650 тисяч людей, а епідемія COVID-19 трохи більше ніж за рік спричинила смерть 3,3 мільйона людей.
На щастя, вже понад 40 років жодна людина у світі не хворіла на натуральну віспу. Це перша і поки єдина інфекційна хвороба, яку людству вдалося повністю викорінити. Завдяки вакцинації.
Попередник вакцини: краще, ніж нічого
Збудником натуральної віспи є вірус, і він доволі стійкий, добре тримається на поверхнях, речах. Передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом, через фізичний контакт (наприклад, доторки та обійми), а також через речі (наприклад, одяг). Головний біль, значна слабкість, лихоманка, біль у спині та блювання — перші симптоми хвороби, які виникають за 12-14 днів після зараження. За два-три дні потому температура спадає і на тілі з’являється висип. Віспа може давати ускладнення — внаслідок них помирають приблизно 30% хворих. Під час окремих епідемій цей показник був навіть вищим.
Ще до створення вакцини проти віспи для профілактики хвороби застосовували подібну процедуру, що називається варіоляція. Деталі техніки могли відрізнятися в різний час у різних країнах, але загалом ідея полягала в тому, щоб навмисне заразити здорову людину за допомогою гною чи висушених струпів. Так вона хворіла на віспу у порівняно легкій формі.
Часто метод варіоляції справді допомагав боротися з поширенням хвороби. Але процедура не була достатньо безпечною: віспа, викликана варіоляцією, призводила до смерті приблизно 2% людей. Безперечно, багато, але значно менше, ніж помирали від віспи без варіоляції. Тому її продовжували здійснювати.
Англійський лікар, син його садівника і селянка, хвора на коров’ячу віспу
Справжню революцію в боротьбі проти віспи зробив англійський лікар Едвард Дженнер. Він знав, що доярки, які заражалися коров’ячою віспою, потім, як правило, не хворіли на «людську», натуральну віспу. Його ідея полягала в тому, щоб навмисне заражати людей на цю коров’ячу хворобу. Вона не могла сильно нашкодити людині, але надалі убезпечувала її від зараження натуральною віспою.
14 травня 1796 року він поставив експеримент. Згодом він стане одним із найвідоміших та найважливіших експериментів в історії медицини. Дженнеру знадобилося двоє учасників. Перша — селянка Сара Немс, яка хворіла на коров’ячу віспу. У неї на шкірі руки з’явилося декілька утворень, наповнених гноєм. Їхній вміст лікар втер у подряпину на тілі другого учасника експерименту, 8-річного хлопчика на ім’я Джеймс Фіппс. Він був сином садівника лікаря.
Тепер багато хто може закинути, що подібний експеримент щонайменше не етичний. Але понад дві сотні років тому уявлення про медичну етику відрізнялися від сучасних. Експеримент виявився успішним, отже, ризик — цілком виправданий.
Хлопчик очікувано захворів на коров’ячу віспу. Через деякий час Дженнер спробував заразити його вже натуральною віспою. Але без успіху: організм виробив імунітет проти збудників хвороби.
Суто людська хвороба
Так створили й успішно випробували першу в історії вакцину. Невдовзі її почали застосовувати в інших країнах. І хоча вона давала результати, викорінити натуральну віспу остаточно не вдавалося. Ще в 1960-их роках — більш як за півтора століття після винайдення вакцини — на віспу хворіли в країнах Азії та Африки.
На натуральну віспу хворіють лише люди. Якщо не залишиться жодного хворого, хвороба не матиме шансу повернутися (якщо звісно, не зважати на можливість біотероризму чи «втечі» вірусу з наукової лабораторії). З багатьма іншими недугами, наприклад, із чумою, подібного зробити не вдасться — крім людей, збудник мешкає в організмах інших тварин і може знову і знову передаватися до людей. У цьому подібний до віспи поліомієліт. Його можна цілком викорінити, і цим займаються лікарі всього світу.
Остання жертва
У 1967 році ВООЗ посилює боротьбу з віспою. Вже за 10 років досягає небаченого результату — останній випадок захворювання трапляється в Сомалі. ВООЗ от-от була готова оголосити про перемогу, але сталася історія, якої досі до кінця ніхто не може пояснити. У 1978 році на віспу занедужала одна жінка. І то не в Африці чи Азії, а у Великій Британії, де про хворобу давно встигли забути.
Захворіла 40-річна Дженет Паркер — фотографка кафедри анатомії медичного факультету Бірмінгемського університету. В університеті справді досліджували збудника натуральної віспи, але як саме Дженет Паркер могла захворіти, ніхто не розумів. Достеменно ніхто цього не знає і досі.
Щоб уникнути спалаху, лікарі вакцинували приблизно пів тисячі людей, які могли контактувати із хворою. Занедужала мама Дженет Паркер, але в легкій формі. Чого не можна було сказати про саму Паркер. Вона, попри всі зусилля лікарів, зрештою померла.
Помер також її батько, хоча й не від віспи, а через серцевий напад, який трапився, поки донька лежала в лікарні. Також наклав на себе руки Генрі Бедсон — начальник лабораторії в Бірмінгемському університеті, яка досліджувала збудника натуральної віспи. Бедсон розумів, що так інакше винен у тому, що сталося, і це його гнітило.
Примарні перспективи повернення віспи
Дженет Паркер стала останньою в історії жертвою натуральної віспи. У 1980 році ВООЗ офіційно оголосила про перемогу над недугою. Вже протягом чотирьох десятиліть щеплення проти цієї хвороби не роблять, бо немає потреби. Є лише два місця на планеті, де вірус залишився (для наукових досліджень) — лабораторія Центру з контролю та профілактики захворювань у США та науковий центр «Вектор» у Росії.
Це офіційно. Адже не можна виключити, що в якійсь із лабораторій зразки вірусу зберігаються нелегально, нехай навіть і ненавмисно. Як, наприклад, в одній із лабораторій штату Меріленд, де його знайшли у 2014 році. Про пробірки з вірусом просто забули, але на щастя, жодної біди вони не встигли накоїти.
І все ж повернення натуральної віспи не можна виключити на 100%. Саме тому в США, наприклад, зберігається запас вакцини для всього населення країни. На випадок, якщо вірус віспи потрапить до рук терористів, і вони використають його як біологічну зброю. А втім, віспа не така вже й страшна — проти неї є ефективна вакцина.
