п`ятниця, 29 березня

Падав сніг на поріг… Наймиліші віршики Платона Воронька

Більшість українців знає його неповторну дитячу поезію Платона Воронька, хоч він писав і «дорослі» вірші. Більше того – саме за них отримував численні літературні премії.

Народився він 1 грудня 1913 року на Сумщині.

Неординарним є і життєвий шлях письменника – він очолював підривників у партизанському загоні Сидора Ковпака.

Український контент пропонує згадати наймиліші з віршиків, написаних Платоном Вороньком.

ОБЛІТАВ ЖУРАВЕЛЬ

Облітав журавель

Сто морів, сто земель,

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

— Де найкращая земля?

Журавель відповідає:

— Краще рідної немає!

КІТ НЕ ЗНАВ

 

Падав сніг на поріг,

Кіт зліпив собі пиріг.

Поки смажив, поки пік,

А пиріг водою стік.

Кіт не знав, що на пиріг

Треба тісто, а не сніг.

КОШЕНЯ

Засмутилось кошеня

— Треба в школу йти щодня.

І прикинулось умить,

Що у нього хвіст болить.

Довго думав баранець

І промовив, як мудрець:

 

— Це хвороба не проста,

Треба різати хвоста.

Кошеня кричить: «Ніколи!

Краще я піду до школи!»

НІКОЛИ НЕ ХВАЛИСЬ

Хвалився кіт, що він убрід

Дніпро перебреде.

Та як пішов —

І не прийшов,

Нема кота ніде.

І ти ніколи не хвались,

Коли не можеш — не берись.

ДІДІВ ПОРТРЕТ

Ми ліпили сніжну бабку,

Поки вечір наступив.

А вночі високу шапку

Й вуса іній наліпив.

Підійшов Омелько-дід,

Усміхнувся: — Все, як слід:

Шапка, вуса, борода,

Ще й чуприна вигляда.

Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,

Мій портрет зліпили діти!

Вмить зібравсь Омельків рід: — Справді, з баби вийшов дід!

В ЛІСІ Є ЗЕЛЕНА ХАТА

В лісі є зелена хата,

Там поснули ведмежата.

А найменший — вереда —

Сивій мамі набрида.

Каже: «Я не хочу спати,

Утечу вночі із хати,

Коли меду не даси,

Риби, сала, ковбаси!»

«Люлі-люлі, треба спати,—

Над синком шепоче мати,

— Як заснеш — тоді усе

Сон в корзині принесе».

ДОНЯ ХОЧЕ СПАТИ

У моєï донi Оченята соннi,

Рученьки мов з вати —

Доня хоче спати.

Нiч прийшла тихенька.

Спи, моя гарненька.

КУЧЕРЯВИЙ БАРАНЕЦЬ

Кучерявий баранець

Мекав: «Дайте гребінець.

Я гладеньким хочу стати».

І сказала добра мати:

«Не пригладжуй чуба, нащо,— Кучерявим бути краще.

Баранцеві до лиця

Не вживати гребінця».

 

Але ти не баранець —

Треба мати гребінець.

НЕ БУДЬ КОЗОЮ

Іде коза,

Стоїть лоза,

Густа, рясна, зелена.

«Яка краса! —

Кричить коза.

— Ця вся лоза для мене!»

І у кози

Аж дві сльози

У радощах повисли.

Тріщить лоза,

Гризе коза

І всю красу погризла.

І ти, мала,

Що в сад пішла

Ранковою порою,

Не рви квіток,

Не псуй гілок,

Не будь, мала, козою.

ПРО БИЧКА І ЇЖАЧКА

По дорозі біг бичок,

Бачить — лізе їжачок.

Як лизне його бичок,

Поколовся — та в бочок.

Їжачок сміється:

«То-то, Не бери всього до рота!»

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.