Субота, 26 листопада

Понеділок, ранок. На заправку заїхав бус з наліпкою “груз 200” а за ним стала камуфльована “М-елька” вся посічена осколками, черга всередині завмерла…

Коли на заправку заїхав бус із наліпкою на лобовому ,,Груз 200‘‘, а за ним стара камуфльована ємєлька, вся посічена осколками, черга в середині завмерла. З буса вийшов молодий капітан із загіпсованою рукою, з ємєльки четверо,чорних від сонця,молодих бійців. Зайшовши в середину, капітан хотів стати в чергу, працювало дві каси, черга автоматично із двух перейшла в одну, кєп збентежився, та подякув людям.

— 6 кав, 6 пляшок негазованої води півтарачки, 2 “вінстона”, будь ласка.

— Кава та вода без дєнєг, — сказала молода, гарна продавщиця.

Капітан збентежився ще більше:

— Я оплачу.

— Ні, це від закладу, в мене брат та тато під Ізюмом зараз. Їм, може, тоже хтось води дасть…

В мене десь там всередині защемило, просто пі..дец, у кожного в черзі чувства були подібні, це було видно. Вийшовши на вулицю, хлопці покуривши, посідали в машини та поїхали відвозити побратима в останню путь додому.

Ви тільки живіть, пацани,  — думав я, витираючи ті грьобані сльози, які йшли реально самі по собі. Синтементальним я ніколи не був, поміняло. Додому лишалося десь 300 км…

Дмитро Корнєй. (з г-пи Смілянщина)

Джерело: Все буде Україна.

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.