п`ятниця, 29 березня

Майже знищена хвороба. Чи справді у XXI столітті в Україні варто боятися поліомієліту і що робити, щоб не було страшно

В Україні високий ризик поширення поліомієліту — про це нещодавно нагадав Центр громадського здоров’я. hromadske пояснює, чи справді варто боятися в Україні небезпечної хвороби, яку майже повністю викорінили в усьому світі (за винятком кількох країн). 

Чому Україна в зоні ризику?

Таке повідомлення нещодавно поширив Центр громадського здоров’я (ЦГЗ) МОЗ України. Приводом для нього стало те, що в Таджикистані зафіксували в дітей чотири випадки гострого млявого паралічу, викликаного одним із типів поліовірусу. До цього ЦГЗ повідомляв про поширення іншого типу поліовірусу між Пакистаном та Афганістаном. 

Попри те, що всі згадані країни від нас розташовані доволі далеко, ЦГЗ наголошує, що ризик поширення поліомієліту в Україні високий через недостатній рівень вакцинації серед населення. 

Чим страшний поліомієліт?

Це захворювання, збудником якого є поліовірус. Він поширюється від людини до людини через фекалії та слину. Заразитися можна через брудні руки, забруднену воду або їжу. 

Захворювання може супроводжуватися лихоманкою, головним болем, блюванням, болем у кінцівках та іншими симптомами. Але для більшості людей серйозної небезпеки воно не становить — частина хворих узагалі може не звернути на нього уваги. 

Проблема в тому, що в одному випадку з 200 у хворого розвивається незворотний параліч (часто ніг). Із цих людей 5-10% можуть померти через параліч дихальних м’язів.

Комусь це може здатися не надто великим ризиком, але є щонайменше два аргументи проти цього. По-перше, поліовірус дуже легко поширюється, а тому раніше на поліомієліт хворіли багато людей. Тому й маленькі відсотки легко перетворюються на великі цифри. Наприклад, за даними ВООЗ, у 1988 році лише так званим диким поліовірусом у світі інфікувалися 350 тисяч людей (чому він дикий та які бувають ще, ми поговоримо трішки згодом). 

А по-друге — і це чи не найголовніше, — найбільше поліовірус вражає дітей до 5 років, тоді як для дорослих він порівняно не такий небезпечний.

Четверо дітей, уражених поліомієлітом, відвідує перша леді Елеонора Рузвельт у Вашингтоні, округ Колумбія, 25 січня 1939 року.

Четверо дітей, уражених поліомієлітом, відвідує перша леді Елеонора Рузвельт у Вашингтоні, округ Колумбія, 25 січня 1939 року.

Майже викорінена хвороба

Попри те, що вилікувати поліомієліт неможливо, захворювання можна легко попередити — уже протягом багатьох років існують дуже доступні та ефективні вакцини. Саме вони зіграли ключову роль у тому, що захворюваність на поліомієліт упродовж останніх десятиліть вдалося зменшити на 99%. 

Відомі три типи цього вірусу. Вірус другого типу не траплявся з 1999-го року, а вірус третього типу — з 2012-го року. ВООЗ офіційно оголосила про викорінення цих двох типів вірусу.

Це дає надію, що поліомієліт можна цілком усунути й ніхто ніколи не буде хворіти на нього, так само як уже впродовж 40 років ніхто у світі не хворіє на натуральну віспу. Але радіти поки зарано. Адже вірус першого типу продовжує заражати людей у Пакистані та Афганістані.

Доктор Йонас Солк, розробник вакцини проти поліомієліту, тримає в своїй лабораторії в Пітсбурзі штат Пенсільванія пробірки, 7 жовтня 1954 року.

Доктор Йонас Солк, розробник вакцини проти поліомієліту, тримає в своїй лабораторії в Пітсбурзі штат Пенсільванія пробірки, 7 жовтня 1954 року.
Оскільки хвороба може протікати в легкій формі, то випадки паралічу й смерті — це лише верхівка айсберга. Збудник може непомітно поширитися в інші країни й викликати хворобу в людей, які не були щеплені. 

За даними ВООЗ, нездатність ліквідувати ці осередки захворювання може призвести до того, що за 10 років у світі реєструватимуть по 200 тисяч випадків поліомієліту на рік. Як саме це стосується України, ми побачимо далі. 

Дикий і той, що «втік із вакцини»

Три вищезгадані типи є прикладом так званого дикого поліовірусу. Він має цілком природне походження. Але бувають віруси, походження яких пов’язане з вакцинами. Цей факт противники вакцин часом використовують як аргумент, тому на ньому варто зупинитися окремо. 

Існують два види вакцин проти поліомієліту. Одні — виготовлені на основі інактивованих (фактично мертвих) вірусних частинок, а інші — на основі ослабленого, або, як кажуть фахівці, атенуйованого поліовірусу. 

За використання першої технології вірус уже ніяк не може «воскреснути» і призвести до захворювання. Але в другому випадку це можливо. З кишкового тракту щепленої людини він потрапляє в навколишнє середовище, а звідти — до організму інших людей. Він ще не може нікому нашкодити, але що довше він циркулюватиме між людьми, то більше в ньому відбувається мутацій, і він може повернутися до форми, небезпечної для людини. У таких випадках говорять про поліовірус вакцинного походження. І саме він став причиною нещодавніх випадків паралічу в Таджикистані.

Медичний працівник робить вакцину проти поліомієліту дитині в районі нетрях Лахору, Пакистан, 15 серпня 2020 року.

Медичний працівник робить вакцину проти поліомієліту дитині в районі нетрях Лахору, Пакистан, 15 серпня 2020 року.

Чому ж такі вакцини досі використовують? 

Проста відповідь полягає в тому, що користь від таких вакцин все одно дуже переважає потенційну шкоду. За даними ВООЗ (на 2017 рік), із 2000-го року діти в усьому світі отримали 10 мільярдів доз вакцини на основі ослабленого поліовірусу. Це дозволило уникнути 13 мільйонів випадків хвороби й радикально зменшити рівень захворюваності. Водночас справді було зафіксовано 24 спалахи, викликані вірусом вакцинного походження, що призвело до 760 випадків захворювання. Як бачимо, цифри майже непорівнянні. 

Але й це не все. Циркуляція вірусу вакцинного походження можлива не будь-де, а лише там, де через ті чи інші причини є значна частка невакцинованого населення. Як правило, здатність викликати хворобу у вірусу виникає приблизно через рік такої циркуляції. 

Виходить так, що коли достатня кількість населення має щеплення проти поліовірусу, вакцини з ослаблених вірусів не можуть нікому нашкодити. 

Потрібен колективний імунітет 

Вважається, що вірус не може поширюватися, якщо щеплення отримають 95% населення. В такому разі утворюється колективний імунітет. Але в Україні немає такої частки щепленого населення. 

Якщо взяти до уваги статистику щодо дітей віком до одного року, то лише 83% з них мають щеплення проти поліовірусу. А у старших дітей цей показник трішки спадає. 

Крім того, рівень вакцинації від поліомієліту значно відрізняється залежно від регіону. Якщо у Сумській області станом на 2020 рік він перевищує 95%, то в Закарпатській ледве сягає понад 70%. 

Усі, хто не має щеплення від поліомієліту, можуть захворіти на нього, якщо збудник потрапить на територію країни. 

Шість повторювань для повного захисту

В Україні щеплення від поліомієліту входить до календаря профілактичних щеплень (тобто є обов’язковим) і робиться коштом держави. Всього необхідно повторити його 6 разів — від двох місяців і до 14 років. Для цього використовують як інактивовані, так і «живі» вакцини у певному порядку. 

Дітям із хронічними захворюваннями особливо важливо вакцинуватися, а справжні протипоказання трапляються дуже рідко — їх визначає лікар.

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.