Якість будь-якої організації і будь-якого середовища залежить від того, з якого типу людей вона складається у своїй основній масі. Це особливо яскраво проявляється на прикладі бізнесу, тобто комерційних компаній. Але прояви цього можна побачити і на прикладі цілих міст чи регіонів.
Якщо компанія зростає, вона приваблює тих, хто теж налаштований на ріст, кому подобається динаміка і рух. Всі хочуть там працювати, а самі працівники виступають амбасадорами бренду.
Причому, цей ріст не обовязково повинен виражатися в людях, він може проявлятися і у якості процесів, технологій чи менеджерських рішень. Врешті решт, ріст може визначатися рівнем завдань, які компанія вирішує і викликів, яким протистоїть.
Що цікаво, організації, які з тих чи інших причин взяли нисхідний тренд, теж можуть бути цікаві професіоналам рівня вище середнього. Наприклад тим, хто не боїться складної роботи, готовий брати на себе відповідальність і сприймає проблеми бізнесу як черговий цікавий челендж.
У найгіршій позиції, насправді, знаходяться ті, хто застряг в режимі “нам і так все окей”. Бізнес, який не падає, але й не зацікавлений у тому щоб рости (зайві ризики, нікому це не треба, на хліб з маслом ми собі і так вже заробили).
Таким компаніям складно утримувати людей талановитих і з амбіціями, вони, навпаки, приваблюють тих, кому нормально, коли нічого не рухається і не треба напрягатися. Починається негативна селекція у всій її красі, замкнуте коло, а згодом – ефект доміно.
Від серединної позиції один крок як вгору, так і вниз. Але щоб підніматися вгору треба докласти зусиль, а котитися вниз — завжди простіше. Тому, зазвичай, це виходить якось саме собою.
І, нагадаю, мова не лише про бізнес, а й про будь-яку організацію чи спільноту в цілому. Тому одним із важливих завдань для лідера навіть невеликої групи є те, щоб розпізнати той момент, коли з фази стабільності, вона переходить на етап небезпечного застою.
А тоді докласти зусиль, щоб повернути колись втрачений драйв.
Джерело: Fedorychak.com.
