9 листопада Львів проводжатиме в останню путь трьох воїнів, які віддали життя за Україну — Василя Яцківа, Анатолія Форися та Михайла Галушку.
## Програма прощальних церемоній, пише ЛМР.
О 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла відбудеться чин похорону всіх трьох загиблих. Приблизно о 11:40 на площі Ринок пройде загальноміська церемонія прощання.
Окремо, о 12:15, розпочнеться прощання з Василем Яцківом біля його родинної домівки в селі Підгірне на Львівщині. Згодом, о 13:00, у храмі Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ в цьому ж селі відбудеться ще одна церемонія, після якої воїна поховають на місцевому цвинтарі.
Анатолія Форися поховають на Личаківському кладовищі — на полі почесних поховань №87 по вулиці Пасічній. Михайло Галушка знайде останній спочинок на Голосківському кладовищі, поле №34-В.
## Василь Яцків: лідер, батько, захисник
Василь Яцків народився 22 травня 1982 року в селі Підгірне на Львівщині. Освіту здобував у Підберізцівському ліцеї, згодом у львівському ліцеї №46 імені В’ячеслава Чорновола, а вищу освіту отримав у Львівській політехніці за спеціальністю “Менеджмент організацій”.
До війни працював у сфері продажу та будівництва на приватних підприємствах. Близькі згадують його як життєрадісну та комунікабельну людину з яскраво вираженими лідерськими якостями, завжди готову прийти на допомогу. Був відданим чоловіком і дбайливим батьком, захоплювався автомобілями та мандрівками з родиною.
Після початку повномасштабного вторгнення Василь став до лав захисників України. Воював на Донецькому, Харківському та Запорізькому напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений нагрудним знаком “Ветеран війни”.
Загинув 28 вересня 2025 року. У нього залишилися дружина, донька, син, три брати, три сестри та численні племінники.
## Анатолій Форись: майстер дерева з добрим серцем
Анатолій Форись, уродженець Львова, народився 20 березня 1995 року. Навчався у львівському ліцеї №17, а професію столяра здобув у Львівському професійно-технічному училищі. До повномасштабної війни проходив строкову службу в Національній гвардії України та працював столяром.
Рідні описують Анатолія як розумну, добру, спокійну та працьовиту людину, товариську та доброзичливу. Він любив майструвати меблі та різноманітні вироби з дерева власноруч, цінував сімейний час, захоплювався подорожами та плаванням.
З початком повномасштабного вторгнення Анатолій захищав Україну на Північно-Слобожанському, Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.
За мужність і відвагу нагороджений орденом “За мужність” III ступеня від Президента України, відзнаками Міністра оборони “Хрест доблесті” та “Хрест Сил територіальної оборони”, нагородами Головнокомандувача ЗСУ “Золотий хрест” і “Хрест хоробрих”, пам’ятним знаком оперативного командування “Північ” та медаллю “Ветеран війни”.
Загинув 28 жовтня 2026 року. Залишилися дружина, донька, батьки, брат та рідні.
## Михайло Галушка: щира душа з багатьма друзями
Михайло Галушка народився у Львові 15 жовтня 1980 року. Навчався у середній загальноосвітній школі №60, згодом здобув професійну освіту у Львівському вищому професійному політехнічному училищі. Працював у сфері будівництва.
За спогадами родини, Михайло був життєрадісною, щирою та доброю людиною, яка легко знаходила спільну мову з людьми та мала багато друзів, залишивши по собі теплі спогади.
На захист України став у 2024 році. Воював на Херсонському напрямку у складі 34-ї окремої бригади морської піхоти “Борисфен” Військово-Морських сил ЗСУ, а пізніше — на Запорізькому та Дніпропетровському напрямках у складі 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького.
Загинув 29 жовтня 2026 року. У нього залишилися мати, брат, племінниці та родина.
