Жили високо у горах три сестри. Старша була ледачою. Серeдня була дуже злою на весь цей світ. А молодша була працьовитою, доброю та красивою.
Одного ранку біля їхньої хати зупиняється віз.
Сестри одразу ж вибігли на двір, тому що гості до них приїжджали не часто.
Керувала возом вже старенька жінка. Дівчата дуже здивувалися спочатку та запитали в неї:
– Хто ви, старенька?
– Я доля ваша, дівчата. Я прийшла до вас, тому що настав час виходити вам заміж.
Вони не сперечаючись сіли на віз та поїхали з жінкою.
Перша зупинка була біля поля. Там прaцював молодий парубок. Він був сильним та не боявся роботи.
– Це буде твій наречений, – сказала доля старшій сестрі.
Старша дівчина вийшла, а вони поїхали далі.
Наступна зупинка була у невеликому селі. Про одного хлопця всі казали, що він дуже добрий. Він всім допомагав та ніколи не відмовляв, хто потрапив у біду.
Каже жінка до середньої дівчини: “Це буде твоїм коханням”.
Залишилася лише молодша сестра. Їхали вони вже довго на цей раз.
Приїхали в якесь дуже бідне село. На окраїні села стояла бідна та розвалена хатинка. Лежав там хлопець, п’яний.
Доля каже:
– А це для тебе наречений.
Молодша дівчина стала плакати:
– Чому для моїх сестер ви обрали таких гарних та працелюбних парубків, а для мене таке щастя?
Доля каже:
– Тому що твої сестри пропадуть у житті без таких хлопців. А твій пропаде без такої дівчини як ти.
