Про нашу діаспору там, за океаном, можна писати цілі трилогії. Про їхню боротьбу за виживання у новому суспільстві, здобування місця під сонцем у чужому (і, нерідко, майже, що, не ворожому, до них) середовищі. І, звичайно, про блискучі успіхи наших співкровних, якими винагороджується їхня впертість у досягненні поставлених цілей.
Нині хочу сказати пару слів про Іванну Річардсон (Мартинюк), чиї батьки – Роман та Наталія Мартинюк, емігрували до США, ще перед війною, із Кам’янки-Бузької, що на Львівщині.
Тоді, у 1962 році, Іванна, за наполяганням Українського Народного Союзу в Чикаго, взяла участь у боротьбі за корону найкрасивішої і найталановитішої дівчини цього мегаполіса. Того року, свої кандидатури на цей конкурс виставили чи не усі етнічні групи, які мешкали в Чикаго (окрім американок): італійці, греки, поляки… А, Іванна, як потім сама признавалася у численних інтерв’ю, не мала особливих надій на перемогу, оскільки не вміла ані гарно співати, ані танцювати…
Однак, на тому конкурсі в обов’язковій програмі здобувачок, мусів бути виступ із промовою на актуальну тему, щоби журі могло оцінити інтелектуальний і, взагалі, освітній рівень кожної претендентки. І наша Іванна виголосила прецікаву й емоційну доповідь на тему важливості науки для молоді.
А, до участі у конкурсі краси, тоді зголосилося понад 90 дівчат. З поміж них було вибрано 12 фіналісток. Судді високо оцінили не лише ефектну зовнішність Іванни і її граційну фігуру (див. світлини), але також і її виступ, оскільки вона опинилася серед тих 12 щасливиць. І, в результаті фінального змагання, Іванна виборола призове третє місце!
Перемога Іванни Мартинюк і завойоване нею призове місце на конкурсі краси “Міс Чикаго” у 1962 році, була б неможливою, якби Іванна перед тим вперто не займалася наукою і самоосвітою.
Судіть самі: після закінчення навчання в Іллінойському університеті, Іванна опанувала кілька іноземних мов, здобула докторат з психології, отримала роботу в Арканзасі, де працювала координатором програми при Департаменті реабілітаційних та соціальних служб. (Пізніше Іванна, вже будучи Річардсон (за чоловіком), отримала ліцензію Marriage and Family Therapist and Professional Counselor і почала працювати психотерапевтом. Спершу практикувала у Арканзасі, а опісля у штаті Вісконсин. 1982 року її родина переїхала у цей штат, до міста Мілвокі).
Невдовзі, Іванна Річардсон (Мартинюк) стала, у Чикаго, Головою громадської організації “Клуб 500”, який об’єднував приятелів Генерального консульства України у цьому місті. Зараз Іванна Річардсон є членом журі конкурсу Міс Українська Діаспора, який щорічно відбувається в Чикаго.
Для майбутніх конкурсанток у Іванни Річардсон (Мартинюк) є кілька порад:
– бути собою
– не вдавати із себе когось, ким вони не є
– плекати внутрішню духовність
– виділятись у громадських справах
– пам’ятати про своє коріння і не забувати рідної мови.
І, наостанок, основна порада від Іванна Річардсон (Мартинюк):
“…Очевидно, дівчата, яких відбирають до конкурсу, мають не лише красу, але й характер, талант, є активними у громаді. Це дуже багато значить — бо їхня особистість є глибшою, аніж їхня зовнішність”.
Автор: Микола Бандрівський.
Джерело: Діло.
Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.
