Неділя, 10 листопада

Вулиця Коновальця, або Де ще можна відчути, яким Львів був 100 років тому

14 червня минуло 103 роки з дня народження полковника армії УНР, командира Січових Стрільців та голови Проводу українських націоналістів Євгена Коновальця. На честь одного з ідеологів українського націоналізму у Львові у 1992 році названа вулиця, яка до сучасної назви мала ще кілька найменувань. Львовознавець та екскурсовод Петро Радковець розповідає, якою вона була колись.

Джерело: Tvoemisto.tv.

Вулиця з’явилася у так званому районі Новий Світ. До початку XIX століття це була заміська територія з приватними садибами, віллами та парками. Активний її розвиток розпочався після появи у Львові залізниці у 1861 році. Дільниця, до якої належала сучасна вулиця Коновальця, набула особливого значення. До того основною діяльністю на ній було добування піску та гіпсу, тому й поруч є вулиця Гіпсова.

Територія нинішньої вулиці забудовувалася згідно з генеральним планом міста під керівництвом головного архітектора Юліана Захаревича. Без його згоди та благословення нічого у Львові не будували. Наприклад, на вулиці можна побачити такі будівлі як Дім іммігрантів під номером 12, який, до речі, відносять до раціональної постсецесії, або знану віллу під номером 27.

Вілла Гелени Бромільської на вулиці Коновальця,27. Світлина: Фотографії старого Львова

Взагалі тут жили далеко не бідні люди. Для розуміння слід зауважити, що до XIX століття не існувало поняття «прибутковий будинок», коли будували не для себе, а щоб здавати в найм. Тоді, від початку 1900-х років, з’явилися такі будинки, і, власне, на вулиці Коновальця були вілли та приватні маєтки.

Ще один з найвідоміших будинків під номером 120, де жила родина Романа Крип’якевича. Пам’ятаю його як цікаву особистість та співрозмовника. Коли у Львові з’явилася Богословська академія, яка згодом переросла в Український католицький університет, то особисто набирав іноземними мовами екзаменаційні сесії для студентів. А займався тим ділом на віллі в Романа Крип’якевича, це були 1990-і – початок 2000-х років.

Вулиця Коновальця цікава тим, що багато будинків мають фасади або кутові частини, які виходять на інші вулиці, тому можуть мати інші адреси. Наприклад, вул. Коновальця, 11 має адресу вул. Київська, 27. Або ж будинок на перетині з вул. Русових – це чотирьохповерхова кам’яниця на куті, збудована у 1908 році за проєктом Юліана Цибульського – одного з відомих львівських архітекторів, які в той час будували. 

Фактично, всі будинки мають якісь такі характерні риси для пам’ятників. Сама забудова – певний час, і тому там є пам’ятники державного значення, переважно це пам’ятки місцевого значення (неоренесанс). 

Крім того, є люди, які мали стосунок до цієї вулиці, як-от Іван Раковський (1874-1949 року) – голова наукового товариства ім. Шевченка, ректор першої української загальної енциклопедії, видатний природознавець та антрополог, який мешкав на тій вулиці. 

Є вілли, які побачити дуже важко, адже вони за високими парканамии. Наприклад, вілла на Коновальця, 100. Ви її можете побачити. Вона велика, гарна, але так забудована, що краще на неї дивитися з вулиці Гіпсової, хоча насправді вона має адресу Коновальця. Є вілли, які мають назви – приміром, на Коновальця, 92 вілла називається Люба. Господарі давали цим будинкам назви. Назви віл у той час дуже часто вибивали на стіні. Скажімо, віллу Люба збудували у 1909 році в стилі раціональної сецесії за проектом Юзефа Пйонтковського.

Перші будинки, які збереглися до наших днів, на вулиці з’явилися наприкінці XVIII – початку XIX столітті. До цього часу, в основному, тут були сільськогосподарські землі. Сучасна забудова почалася у другій половині XIX століття. 

Вулиця Коновальця, 1900-1914 роки, Центр міської історії

Сьогодні вулиця Коновальця – це вулиця, де ще можна зайти у дворики і відчути дух отого Львова австрійського періоду, перед Першою світовою війною. Тому, що він там зберігся – там є ті будиночки, затишні дворики, збережені архітектурні елементи – балкони, вікна, входи, двері. Тут все це можна побачити і відчути.

Коли ця вулиця ожила? Коли нею поїхав трамвай. У Львові електричний трамвай з’явився у 1894 році і, власне, трамвайна колія, сприяла розвитку цієї дільниці. Також львів’яни знають, що це була територія гіпсу і піску. У кінці вулиці Коновальця, де кінцева трамвая №2, є кілька будівель, які зведені на тих родовищах гіпсу і піску, наприклад готель «Турист».

У першій половині XX століття тут з’явилася нормальна дорога, бруківка. Трамвай передбачав упорядкування вулиці. Також на вулиці був один важливий об’єкт, який обмежував сполучення з іншими вулицями. Це великий Городоцький цвинтар. Він був з боку вулиці Коновальця, не далеко, на цьому місті сьогодні – привокзальний ринок, колишній таксопарк, зараз це територія вулиці Федьковича. Практично вулиця Федьковича, до Коновальця і до Привокзальної – це була межа Городоцького цвинтаря, який проіснував до другої половини XIX століття. Уже на початку XX століття він почав занепадати. У 20-30-хх роках там мало що будували. У радянський час тут були базар і таксопарк. 

Говорити про якийсь розвиток у плані міської забудови раніше не доводиться. На Коновальця жили різні люди: німці, поляки, іудеї. У часи Другої світової війни, в часи німецької окупації, там жило дуже багато німецьких офіцерів. Оці вілли якраз так побудовані, що їх легко охороняти, тому туди і селились. До речі, після Другої світової війни тут уже селилися радянські офіцери.

Автор: Петро Радковець.


Підтримайте проект на Patreon

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.