У львівському Центрі Unbroken триває реабілітація 43-річного захисника з Волині Олега Трофімчука. Після важкого поранення чоловік позбувся руки, пережив півтора десятка хірургічних втручань, а тепер освоює користування протезом. Наразі він готується покинути стіни лікарні та повернутися до рідної домівки.
Цю історію оприлюднила пресслужба Першого медичного об’єднання Львова, пише Суспільне.
**Від столяра до воїна**
До війни Олег Трофімчук займався виготовленням меблів на замовлення. Із початком повномасштабного російського вторгнення він разом із трьома товаришами по роботі став на захист країни, увійшовши до складу 100-ї бригади ЗСУ. Спочатку служив мінометником, а пізніше перекваліфікувався на оператора дронів.
**Любов до тварин навіть на передовій**
Чоловік зізнається, що любов до братів менших супроводжує його з дитячих років. Перебуваючи на службі в Донецькій області, Олег почав годувати безпритульних тварин, яких зустрічав у місцях дислокації та на бойових позиціях, спеціально возячи з собою корм.
«Вдома їх завжди було багато, причому переважно я забирав бездомних, а не купував породистих. У містах, де ведуться бойові дії, справді критична ситуація. Тварини там безконтрольно розмножуються, утворюють величезні зграї. Вони шукають їжу, виживають як можуть», — пригадує військовослужбовець.
Минулого літа, зупинившись із побратимами в Костянтинівці біля будинку, де мешкала бездомна собака, яка невдовзі привела на світ шістьох щенят, Олег не зміг пройти повз.
«Одне цуценя я тоді все-таки забрав собі. Назвав її Гільзою. Не зміг просто залишити — якось вона мені запала в душу, таке мале. Я забрав її додому, коли була відпустка. Для мене це вже була моя мала, за яку я відповідаю», — розповідає Олег.
**Поранення та довгий шлях одужання**
У листопаді під час евакуації з бойової позиції Олег зазнав важкого поранення правого боку тіла — броньований автомобіль уразив кумулятивний боєприпас. Чоловік отримав травми живота, таза, ноги, а руку втратив унаслідок відриву. Невдовзі евакуаційний потяг доправив пораненого з Харкова до Львова.
«Від початку служби я носив із собою іконку Святого Пантелеймона. І після поранення так сталося, що я опинився саме в лікарні, яка перебуває під патронатом цього святого», — ділиться воїн.
Медики провели Олегу 15 хірургічних операцій: хірурги боролися за куксу та загоювали осколкові рани живота, а ортопеди-травматологи встановили новий суглоб на нозі.
«Я одразу прийняв те, що мені ампутували руку. А найважчим для мене був період, коли я не міг самостійно навіть сісти. Пів року провів лежачи, мав пролежні й уже не вірив, що зможу знову ходити. Коли мене підняли, вам не передати, яке це було круте відчуття. Це як у дитинстві якийсь подарунок. А тебе просто підняли з ліжка, і ти щасливий від того, що сів», — згадує пацієнт.
**Нові плани на майбутнє**
Після тривалих занять із фізичними терапевтами Олег нині впевнено пересувається самостійно. Він отримав протез і вчиться ним керувати, готуючись до виписки та будуючи плани на майбутнє.
«Зараз я найбільше чекаю, коли зможу побачити Гільзу. Хочу нарешті нормально зайнятися нею, подресирувати, навчити всього. Бо поки що життя було таким, що постійно не до цього. А потім хочу з нею кудись чкурнути. От поставив собі таку ціль — поїхати разом на Адріатичне море. Щоб вона бігала, купалася. Думаю, після всього, що було, ми обоє на це заслужили», — поділився плацдармом Олег.
