До початку повномасштабного вторгнення Олег Лехуш розвивав власну мережу крафтових бургерів — і продовжує цей бізнес донині. Однак після загибелі молодшого брата на фронті підприємець і ветеран заснував принципово новий проєкт: електронну карту міських цвинтарів. Наразі його команда працює над сайтом, який дозволить знаходити місця поховань рідних, а в перспективі — додавати туди фотографії та особисті спогади.
Олег Лехуш опікується розвитком рідного Стебника вже кілька років. У 2019 році він став одним із засновників громадської організації «Новий Стебник», яка об’єднала місцевих активістів та підприємців. Організація встановлювала інформаційні таблички на історичних будівлях, проводила екологічні акції та ініціювала створення системи відеоспостереження в місті. Пізніше команда організувала волонтерський центр, частина учасників якого згодом пішла на військову службу, пише Суспільне.
Сам Олег готувався до війни заздалегідь: проходив спеціальні навчання та бігав щодня майже 1700 днів поспіль. За два дні до повномасштабного вторгнення він дізнався про вагітність дружини, тому вирушив на передову лише через кілька місяців після народження дитини. Напередодні Великодня, у день власного народження, він попрощався з друзями, які відвезли його до Львівського вокзалу. Олег служив у спецпідрозділі «Кракен».
У жовтні 2023 року ветеран отримав важке поранення коліна й фактично заново вчився ходити. За його словами, із засідки, в яку потрапив підрозділ, вийшли живими не всі — загибель командира кардинально змінила його сприйняття цієї війни. Попри травму, пересуваючись на милицях із зафіксованою ногою, він продовжував збирати безпілотники. Проте після загибелі брата у січні 2024 року вирішив звільнитися зі служби.
Повернувшись додому і частіше відвідуючи міський цвинтар, Олег звернув увагу на занедбані ділянки. Так виникла ідея організувати послугу з косіння трави на кладовищі. Найбільший попит на неї виявився серед родин, які живуть за кордоном або з інших причин не можуть самостійно доглядати за могилами.
У процесі роботи команда зіткнулася з практичною проблемою: пошук конкретних поховань часто забирав забагато часу, що створювало незручності і для працівників, і для замовників. Саме тоді виникла ідея оцифрувати дані про поховання та прив’язати їх до геолокації. Невдовзі стало зрозуміло, що такий інструмент потрібен не лише бізнесу, а й усій громаді.
Оцифрування стебниківського кладовища, де нараховується понад сім тисяч могил, виявило 800 поховань із втраченими записами. Водночас аналіз показав наявність 1200 вільних місць — попри те, що цвинтар вважався переповненим. З’ясувалося, що ці місця зарезервовані родичами вже похованих там людей.
Шукаючи аналоги свого проєкту, Олег виявив, що в Дрогобичі вже оцифроване одне кладовище — за допомогою програмного забезпечення іноземної компанії. Утім він відразу помітив два суттєві недоліки: система виявилася складною у використанні для комунальних працівників, особливо старшого покоління, а крім того — за словами Олега, сервіс має прихований російський слід.
Натхнення для благоустрою міста ветеран знайшов, зокрема, у прифронтовому Харкові, де попри щоденні обстріли підтримується чистота і порядок на вулицях. Повернувшись до Стебника після демобілізації, Олег вирішив прищепити землякам культуру догляду за громадськими просторами.
Щоб реалізувати свої задуми, він уперше самостійно підготував грантову заявку на конкурс Українського ветеранського фонду — впорався за два дні. Із 400 поданих заявок було відібрано 100 переможців, і Олег посів 36-те місце. Отримані кошти планується спрямувати на купівлю трактора, що дозволить команді виконувати ширший спектр робіт без залучення підрядників.
Частину благоустрою Олег має намір здійснювати безкоштовно — як соціальні проєкти для громади. Зокрема, він планує двічі на рік проводити протипожежні відкоси, аби запобігти сезонним підпалам трави, які щороку завдають значної шкоди довкіллю та місцевим мешканцям.
