У Язловецькому монастирі на Тернопільщині вже вісімнадцятий рік поспіль відбувається міжнародний іконописний пленер “Хліб і вино” — подія, яка стала одним із ключових майданчиків для розвитку сучасного сакрального мистецтва в Україні та Польщі.
## Ідея, що народилася з пошуку нової мови ікони, пише Суспільне.
Організатор пленеру Матеуш Сора розповів, що вибір Язловця не був випадковим. Це місце цікаве не лише завдяки Бучачу та спадщині скульптора Пінзеля, а й через свою архітектуру та історичне значення. Важливу роль відіграв і сам монастир — одним із побажань співзасновника пленеру, професора Василика, було проведення щоденної меси під час заходу. Цього разу до учасників долучилися двоє монахів — домініканець і францисканець.
За словами Сори, ідея пленеру виникла з роздумів про майбутнє польського іконопису. Більшість ікон, які створюються в Польщі, є більш-менш вдалими копіями візантійських зразків. Організатора цікавило, чи залишаться після сучасного покоління митців лише тисячі таких копій, чи з’являться роботи, що поєднують традицію із сучасністю. Саме пошук художників, здатних мислити по-новому, і став поштовхом до створення пленеру.
Перший захід відбувся у 2021 році — у розпал пандемії коронавірусу, коли до Польщі приїхали близько десяти митців із самої Польщі та з України. Після початку повномасштабної війни організатори змінили формат: тепер пленер відбувається почергово — рік у Польщі, рік в Україні, щоб українські колеги також мали можливість брати участь.
## Природа як натхнення для сакрального сюжету
Іконописець і викладач Львівської національної академії мистецтв Кость Маркович зазначив, що поєднання пленеру з сакральним мистецтвом — явище доволі незвичне, адже традиційно на пленерах малюють природні пейзажі. Тут же митці, перебуваючи на природі, створюють сакральні образи, надихаючись довкіллям. Основний акцент цьогорічної роботи — тема євхаристії та перетворення дарів, містика перетворення хліба і вина в тіло і кров Христові.
За словами Марковича, подібні заходи цінні ще й тим, що сприяють живому неформальному спілкуванню між викладачами та студентами.
Мартін Свьондер бере участь у пленері вже вдруге — і сьомий рік поспіль загалом. Він відзначив, що цьогорічна тема та роботи учасників видаються особливими, адже приїхати в Україну в час війни та зустрітися з колегами, які не можуть виїхати за кордон, — це надзвичайно важливий досвід.
## Війна як тема сучасної ікони
Кілька учасників пленеру присвятили свої роботи темі російсько-української війни. Олена Кендзьор працює над образом розіп’ятого Христа, вкладаючи в нього сучасний сенс: для мисткині розп’ятий Христос сьогодні — це кожен загиблий воїн, який віддав життя за Україну. Свою роботу вона присвятила пам’яті полеглих у війні.
Викладач кафедри сакрального мистецтва ЛНАМ Тарас Новак створює ікону на кришці від ящика з-під боєприпасів, який йому надіслав товариш, нині військовослужбовець Дмитро Гордіца. Митець хотів актуалізувати тему війни та вивести її на міжнародний рівень. Ящик мав отвір, на який Новак довго дивився, перш ніж зрозумів: це місце має стати чашею на грудях Христа — образом жертви заради інших. Стіл у композиції митець перетворив на український рушник, на якому Христос приносить себе в жертву.
## Давні техніки у сучасному прочитанні
Львівська іконописиця Оксана Романів-Тріска працює у техніці малярства на склі — давньому народному методі, що походить з Гуцульщини та Покуття. Запозичивши техніку в народних майстрів, вона працює у власному модерному стилі. Спочатку мисткиня створює бездоганний рисунок, оскільки виправити щось згодом уже неможливо — саме пошук композиції та концепції забирає найбільше часу. Лише потім йде промальовування деталей, а насамкінець — накладання великих площин та позолоти, що є цілком протилежним підходом порівняно з класичним малярством олією.
Анна Сівоха з Луцька працює акриловими фарбами, традиційно обираючи одну кольорову гаму. На пленері вона малює пелікана — давній євхаристійний символ птаха, який пробиває власні груди, щоб нагодувати пташенят своєю кров’ю. Цей образ традиційно трактується як символ Христа, який приніс себе в жертву заради людей.
## Вісімнадцять років традиції
Народний художник України Роман Василик, співзасновник пленеру, згадує, що все розпочалося у 2007 році під час іншого пленеру в Репеді, коли до нього завітав Матеуш Сора з пропозицією створити подібний захід в Новиці. Василик одразу погодився, адже кафедра сакрального мистецтва мала і студентів, і викладачів, готових долучитися.
За словами Василика, представники Львівської національної академії мистецтв беруть участь у пленері щороку. Хоча академічна іконописна програма має свої чіткі закони та вимоги, пленер дає студентам простір для експериментів. Яскравий приклад — дві роботи на тему Святої Трійці, виконані студентками академії у зовсім різних стилях.
Одну з них створила Аліна Стадниченко, яка щойно закінчила четвертий курс і навчається в магістратурі. Перебуваючи в пошуку власного стилю в іконографії, вона обрала експериментальний підхід до зображення Трійці, який, за її словами, дозволив втілити саме те, чого вона прагнула.
Інша студентка, Віола Черкас, у своїй роботі втілила ідею божественної енергії, присутньої в усьому сущому, яку вона особливо відчуває в природі. Тому її ікона набула “тропічного” звучання — постаті на ній ніби виростають із землі, зливаючись з природним світом.
## Що далі з роботами митців
Усі ікони, створені на пленері “Хліб і вино”, вирушать у мандрівку виставками. Перша експозиція вже відбулася у Львові — в Музеї народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького.
Як розповів організатор пленеру Матеуш Сора, наступною зупинкою стане Івано-Франківськ, де роботи покажуть у палаці Потоцьких. Далі ікони вирушать до Польщі — спочатку в музей Никіфора в Криниці, а у лютому відбудеться відкриття виставки у Варшаві. Розглядається також можливість показу робіт у галереї Корсаків в Луцьку.
