“Так сталося, що вчора холодної дощової днини опинився в Сокалі – чистому, охайному містечку над розлогим Західним Бугом. І відвідав колишній бернардинський монастир на Забужжі.
Ну, як відвідав – підійшов якнайближче, бо це досі закрита зона. В прямому розумінні цього слова.
Колишній бернардинський монастир на Забужжі. Фото: Богдан Волошин
Неймовірної краси будівля. Була. До пожежі 2012-го року. Монастир було зведено у 1604-1619 роках. Справжня окраса краю. Називали його руською Ченстоховою…
Тепер час і негода обгризають чорними зубами його стіни. І я подумав собі – у нас в кожній області є свій Нотр-Дам.
Колишній бернардинський монастир на Забужжі. Фото: Богдан Волошин
А на Західній Україні – в кожному районі. І, так виходить, що нема в нас ні гідних людей, ні амбітних чиновників, ні заможних патріотів, які б спробували врятувати цю красу.
Колишній бернардинський монастир на Забужжі. Фото: Богдан Волошин
Втрачаємо пам’ять, культуру і гідність. А потім дивуємось результатам виборів. Бо нове покоління не може пишатись руїнами, не може тішитись тим, чого не знає, не вірить палким словам, коли бачить отаке…”
Колишній бернардинський монастир на Забужжі. Фото: Богдан Волошин
Підтримайте проект на Patreon
