Кістки людини здатні “розповісти” про її вік, стать, зріст, перенесені травми, хвороби та навіть фізичні навантаження, яким вона піддавалася за життя. Про це свідчить багаторічний досвід львівської антропологині Ольги Мінейко, яка вже близько двох десятиліть досліджує поховання різних епох — від середньовічних монастирів до жертв радянських репресій.
## Шлях у науку через археологію, пише Суспільне.
Захоплення антропологією виникло у Мінейко ще під час навчання на археологічному відділенні. Вивчаючи понад сотню культур, що існували на українських землях упродовж історії, дослідниця зауважила прогалину — у наукових звітах часто відсутня інформація про саму людину, її вигляд та спосіб життя.
“Мені було цікаво знати, як люди виглядали, чим вони займалися, наскільки вони були відмінними від сучасного населення, які виклики переживали і як адаптувалися до впливів зовнішнього середовища”, — пояснює фахівчиня.
Першим самостійним проєктом стало дослідження останків монахів Лаврівського монастиря на Старосамбірщині. Попри початковий страх перед роботою зі скелетами, цікавість до науки перемогла. Дослідниця наголошує: за умови дотримання техніки безпеки будь-яке поховання безпечне для роботи, навіть якщо людина померла від інфекційної хвороби — чуми чи холери. Чим більше часу минуло від моменту поховання, тим менший ризик для антрополога.
## Унікальна спеціалізація серед небагатьох фахівців
Сьогодні Ольга Мінейко працює науковою співробітницею меморіально-пошукового центру “Доля” та бере активну участь в ексгумаційних роботах. За її словами, в Україні антропологією професійно займаються лише восьмеро фахівців, а безпосередньо до ексгумацій залучені тільки двоє.
Під час польових досліджень останки після вилучення розкладають на спеціальних столах в анатомічному порядку. Спочатку відбувається ідентифікація скелета, після чого фахівці виконують детальні вимірювання й описи, що дозволяють встановити стать, вік, зріст людини та виявити сліди поранень, які могли спричинити смерть.
Окрему спеціалізацію дослідниці становить палеопатологія — наука про хвороби давніх людей. За її даними, в Україні таких вузькопрофільних фахівців лишилося лише троє.
## Що розкажуть зуби та кістки про спосіб життя
“Також ми вивчаємо різні зубні захворювання, щоб зрозуміти, чим хворіли люди, як вони харчувалися, що переважало в їхньому раціоні. Зокрема, вивчаємо загоєння, незагоєння, травми, їхні механізми. Вивчаємо ознаки окупаційного стресу, які дозволяють говорити про певну професійну приналежність людини”, — розповідає антропологиня.
За її словами, кістки не вказують безпосередньо на професію, проте дозволяють визначити характер фізичних навантажень. Аналізуючи, які групи м’язів зазнавали найбільшого навантаження, фахівці можуть реконструювати найчастіше повторювані рухи людини. У поєднанні з іншими ознаками це дає змогу досить точно встановити певні види діяльності — зокрема вершництво чи використання лука та іншої метальної зброї.
Можливо навіть реконструювати зовнішність людини — за умови доброї збереженості черепа. Стандартна програма досліджень передбачає понад 50 вимірювань черепа, дані яких згодом можуть використовуватися для комп’ютерної реконструкції обличчя. Додатково аналіз ДНК дає змогу визначити фенотипові ознаки — колір очей, волосся та шкіри. Найточніше вік людини вдається встановити, якщо вона померла до досягнення повноліття.
## Коротке життя минулих поколінь
Дослідження показують разючу відмінність між людьми минулого та сучасниками. “У той час, там XII чи XVII століття, люди дуже рідко доживали до старості, до такої глибокої старості, до 70 років. А жінки помирали значно швидше — близько навіть 35 років, 30–35 років. Дуже рідко доживали навіть до 55”, — зазначає Мінейко.
На тривалість життя впливала сукупність факторів: умови середовища, традиції, вірування, фізичні навантаження, недоїдання та антисанітарні умови проживання. Усе це в комплексі не дозволяло людям минулого жити довше.
## Масові поховання як свідчення жорстокості репресій
Особливо вражаючою для дослідниці залишається робота з масовими похованнями — здебільшого це останки 1941 та 1945–1950-х років, виявлені на території колишніх в’язниць.
“Ці поховання були здійснені за час окупації Галичини радянською владою. Саме тоді відбувалися найбільш масштабні, мабуть, репресії. І коли ми виявляємо ці поховання, це не просто там кілька десятків осіб, це іноді кілька сотень осіб, які загинули одномоментно. Це були дуже жорстокі розстріли”, — розповідає антропологиня.
## Сліди голоду на кістках
За словами фахівчині, наслідки тривалого недоїдання чітко простежуються у змінах кісткової тканини. Дефіцит мікроелементів і вітамінів призводить до станів, характерних для рахіту, цинги, анемії та інших захворювань, які за хронічного перебігу залишають виразні сліди на скелеті. Тривале неповноцінне харчування також спричиняє ускладнення навіть звичайних респіраторних хвороб.
Крім того, на кістках може з’являтися так звана мальформація — не ламкість, а здатність кістки сильно деформуватися під навантаженням, змінюючи природну форму.
## Мрія про дослідження Голодомору
Серед проєктів, які Ольга Мінейко хотіла б реалізувати, — масштабне антропологічне дослідження Голодомору. На її переконання, сучасна наука вже не може покладатися виключно на писемні джерела та свідчення очевидців, оскільки практика пошуково-ексгумаційної роботи часто демонструє розбіжності між задокументованими свідченнями та реальною картиною подій.
Дослідниця також підкреслює, що ексгумації виконують не лише наукову та історичну функцію підтвердження минулих подій — вони є важливою складовою процесу гідного перепоховання людей згідно з християнськими традиціями.
