Журналісти Гал-інфо віднайшли газетну статтю “Дарунки Церери” про користь осінніх фруктів та ягід, опубліковану у 1938 році.
Оглядова стаття про осінні овочі була надрукована у 36-й частині ілюстрованого тижневика “Неділя” у 1938 році. Це видання виходило у Львові з 1928 по 1939 рр. Зберіг статтю “Дарунки Церери” священник Чину святого Василія Великого, історик релігії, культури, бібліограф та журналіст Роман-Степан Лукань. Саме у фонді з його документами у Центральному державному історичному архіві України у м. Львів журналісти Гал-інфо і віднайшли унікальну вирізку з газети.
Цьогоріч українські господарі вже зібрали осінні “дарунки Церери” (відповідно до римської міфології, богиня родючості та хліборобства). І поки ще яблука та груші залишаються на кухнях господинь та прилавках ринків, ділимось спостереженнями автора про їхню користь та лікувальні властивості.
Публікуємо повністю оригінал статті та підтримуємо заклик автора: “Не жалуймо, отже, грошей на овочі”.
“Дарунки Церери
Дещо про наші осінні овочі
Поодинокі роди овочів містять в собі ріжні хемічні складники, потрібні для нашого орґанізму. Тому, що мають багато овочевих квасів, вітамінів, цукру, скробу, товщу, білка, відживляючих солей, впливають вони корисно на функції орґанів травлення, розріджують кров і дають їй свіжі соки. Тому споживання овочів є взагалі для нашого орґанізму добродійством, а овочі є прямо необхідним лічничим і дієтичним середником.
Надмірне споживання овочів може спричинити забуреня в нашому орґанізмі й принести здоровлю шкоду. Тому треба не тільки заховати відповідну міру в споживанню їх, але також, якщо ходить про переведення овочевого лікування треба вибирати лиш такі роди овочів, що мають в собі потрібні хемічні складники, є практично випробовані й поручені лікарем. Як вказівки для наших господинь і матерей, хай послужать ось-які замітки:
Перше місце серед наших овочів займає безперечно яблуко. Належить воно до найшляхотніших, а під дієтичним оглядом, найбільш вартісних овочів. Чим багатіше є воно в квас, а цей квас лагідніший, тим більш корисне яблуко споживане в сирім сушенім або варенім виді, чи як повило, поливка або консерва. Для кращого вихіснування дієтичної вартости яблука, повинно його їстися з лупиною [шкірка, – ред.], пр. сірі ренети, яких лупину хворі на жолудок не можуть стргавити, що може викликати жолудкові забурення. Доспілі яблука містять в собі багато заліза й кисня, тому помагають в творенню крови й корисно ділають у анемічних осіб. У нервозних яблука причиняються до успокоєння і зміценння нервів, а терплячим на безсонність дають покріпляючий сон. Терплячим на обструкцію приносить споживання яблук (а ще краще разом з хлібом “Ґрагама”, без дріжджів і соли) постійну полекшу.
Грушки мають багато вапна потрібного для будови костей і ділають корисно на нирки, головно соковити їх роди. Надмірне споживання грушок може спричинити болі у хворих на міхур. Менше шляхотні роди грушок, мають багато так званих камінчиків, які можуть викликати жолудкові забурення, спричинити обструкцію, а навіть атонію кишок. Тому, що лупина грушок є взагалі грубша, чим у яблук, і для осіб, які зле травлять шкідлива, треба її перед їдою усунути. Ця замітка не відноситься до родів, що мають тонку лупину. З вище наведених пояснень виходить, що грушки з дієтичного становища мають меншу вартість від яблук.
Сливки сирі спожиті в більшій кількості спричинюють часто відбивання і здуття викликане ферментом їх лупин; тому хто має слабкий шлунок, або хворі кишки, повинен їсти сливи без лупини й в невеликій кількости. Сливки мають одначе велику дієтичну вартість, головно як суш. Ділають на кишки, вичищують їх стіни і викликують легке прочищення.
Виноград належить до знаменитих овочів, так під оглядом лічничим, як і споживчим. В лупині його ягід находиться обильно горбовик, який помагає в травленню, а сік винограду містить побіч води, головно цукор, небагато квасів, білко і соли; проріджує, чистить і збільшує кров, ділає корисно на легені й печінку, помагає в переміні матерії, приневолює кришки до більшої чинности.
Овочі піґви [айви, – ред.] розповсюднені на Великій Україні, а у нас мало знані, тому недооцінені, мають терпкий смак і до їди в сирім стані не дуже відповідні. Зате в кухні мають більше примінення. Приладжується з них мармеляду, ґалярету, повило, а також консерву в цукрі й оцті. Ділають корисно на травлення і нирки; добре приладжені мають пікантний, ароматичний смак і збільшують апетит.
Оріхи так волоські, як і ліскові мають в собі товщ, білко цукор, а мало скробу. Повинні їх їсти особи, які амють надмірні жолудкові кваси, або атонію кишок. Тому, що оріхи мало мають скробу – є легші до стравлення, а оріховий товщ викликає легке прочищення без болів. Тому, що волоські оріхи мають багато білка, вони є знаменитим середником в недугах нирок, печінки, анемії, цукриці і в нервових недугах. З другої сторони оріхи ділають некорисно на голосові струни, викликують хрипку і дряпають в горлі, бо їх скірка має в собі пруський квас. Однак це не є шкідливе для здоровля, а хто боїться може їх їсти в стравах, а не сухі.
Вкінці треба також згадати по ожини й камінки (ґоґодзи) [брусницю, – ред.].
Ожини мають менше цукру, а більше квасу, тому хворі на жолудок або кишки, можуть їх їсти, але не багато й зовсім доспілі.
Камінки творять в шлунку горбовиковий квас, який дуже корисно ділає на травлення. Подані до мяса знаменито смакують, а конфітура дається переховувати літами.
Не жалуймо отже грошей на овочі”.
Підтримайте проект на Patreon
