У Львові, в історичному палаці Сосновського, проживає талановите подружжя художників — Оксана та Володимир Риботицькі. Вони вже майже 60 років разом, поєднуючи свою творчість із навчанням і вихованням дітей. Оксана спеціалізується на художньому текстилі, а Володимир — на живопису.
Палац, розташований на вулиці Генерала Чупринки, був зведений архітектором Юзефом Сосновським. Зараз тут проживають різні родини, серед яких і митці Риботицькі. Разом із подружжям у їхній квартирі-майстерні мешкає кіт на ім’я Рудик, пише Суспільне.
Квартира під дахом цієї історичної будівлі стала не випадковою знахідкою для творчої пари, оскільки верхнє світло було необхідним для їхньої роботи з полотном і нитками. Оксана пригадує, як після закінчення Львівського інституту декоративно-ужиткового мистецтва, вони із Володимиром шукали робочий простір, який би відповідав їхнім вимогам.
Спочатку пара зосередилася на відновленні занедбаного горища. Володимир, згадуючи ті часи, говорить, що в ході ремонту довелося самим прибрати старі дошки і перекрити дах. “Я власноруч відновив ліхтар, чистив приміщення й підлоги, і насолоджувався процесом роботи”, — ділиться він.
На верхньому поверсі розташована майстерня Оксани, яку вона охрещує “творчим царством”. Тут вона займається ручним ткацтвом, створюючи гобелени і зберігаючи численні ескізи. “Цей вид мистецтва дуже складний, адже вимагає великої терплячості. Наприклад, великі гобелени, які можна зустріти в музеях, ткалися по одному квадратному метру на рік”, — пояснює жінка.
У її майстерні присутні ескізи майбутніх виробів, а сам процес створення текстилю — це копітка робота. Оксана детально розповідає: “Спочатку малюю олівцем, потім контур ниточкою, починаю пришивати різні кольорові нитки”.
Творча історія пари почалася ще у 1965 році, коли вони вперше зустрілися під час навчання. Оксана жартує, що обрала Володимира серед “трьох мушкетерів” на лекції з історії мистецтв. За словами Володимира, він відразу відчув, що це його доля: “Коли я побачив Оксану, зрозумів, що цікава дівчина може стати моєю жінкою”.
Сьогодні Риботицькі продовжують працювати над своїми проектами і бажають створити спільний каталог своїх робіт. Найголовніше ж для них — це перемога в війні. Володимир хоче, щоб його картини приносили людям радість, а Оксана і Володимир переконані, що їхнє мистецтво приносить світло і емоції в життя інших.
