У понеділок, 28 липня, Львів проведе в останню путь двох своїх захисників — Антона Старікова та Андрія Джичка, які загинули, боронячи Україну на Донецькому напрямку.
Церемонія прощання розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:30 на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія вшанування пам’яті полеглих воїнів. Антона Старікова поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 по вулиці Пасічній, а Андрія Джичка — на Голосківському кладовищі, на полі 34-В, пише ЛМР.
**Антон Старіков** здобув середню освіту у львівській школі №50, після чого закінчив Національний університет «Львівська політехніка» за спеціальністю інженера-енергетика. Працював машиністом котлотурбінного цеху на підприємстві «Львівтеплоенерго», згодом — у транспортному відділі державного інституту «Львівдіпрокомунбуд», а пізніше обіймав посаду провідного спеціаліста з питань водопроводу та каналізації в управлінні інженерного господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.
Рідні згадують Антона як доброго, щирого і працьовитого чоловіка, люблячого батька, який завжди залишався вірним своїм принципам. Захоплювався риболовлею, автомобілями та їх ремонтом, любив готувати, подорожувати й ніжно ставився до тварин. У 2024 році він вступив до лав Збройних Сил України і у складі 33-ї окремої механізованої бригади захищав державний суверенітет на Донеччині. По собі Антон залишив матір, доньку та рідних.
**Андрій Джичок** навчався у початковій школі «Дивосвіт» та ліцеї «Сихівський» у Львові, закінчив Катехитичну школу праведного Митрополита Андрея Шептицького при церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Вищу освіту здобув у «Львівській політехніці» за спеціальністю діловодства та документознавства, після чого працював в агентстві економічної безпеки «Ефорт».
За словами близьких, Андрій вирізнявся щирістю, добротою та готовністю допомогти кожному. Захоплювався комп’ютерними іграми, аніме, читав мангу, цікавився географією, історією та політикою, а у вільний час полюбляв риболовлю, прогулянки на природі та збирання грибів. У 2024 році Андрій добровільно став на захист України й воював у складі 100-ї окремої механізованої бригади на Донецькому напрямку. За службу його було нагороджено медаллю «Ветеран війни». По собі він залишив батьків, сестру, племінників та рідних.
