11 листопада Львів проводжатиме в останню дорогу чотирьох воїнів, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії — Віталія Тимчишина, Андрія Онищака, Максима Миська та Івана Чернецького.
## Програма прощання, пише ЛМР.
Панахида за Віталієм Тимчишиним, Андрієм Онищаком та Максимом Миськом відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно об 11:40 на площі Ринок пройде загальноміська церемонія прощання з загиблими.
Віталія Тимчишина та Максима Миська поховають на полі почесних поховань №87 Личаківського кладовища (вулиця Пасічна). Андрія Онищака віддадуть землі на Голосківському кладовищі, поле №34-В.
Окремо, о 12:00, у храмі Різдва Пресвятої Богородиці в селищі Брюховичі (вулиця Іздрика, 6) відбудеться чин похорону Івана Чернецького. Поховають воїна на Брюховицькому кладовищі.
## Віталій Тимчишин: юнак із щирою усмішкою
Віталій Тимчишин народився 17 травня 2002 року у Львові. Він навчався у загальноосвітній школі №95, а згодом здобув професію у Львівському вищому професійному училищі дизайну та будівництва. До служби працював охоронцем на приватних підприємствах.
За спогадами близьких, Віталій відзначався добротою, щирістю та життєрадісністю. Він щиро любив рідних і свою Батьківщину, захоплювався спортом, особливо футболом.
Після початку повномасштабного вторгнення юнак добровільно став на захист України. У складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ він боронив Південно-Слобожанський, Донецький та Запорізький напрямки.
За мужність Віталія нагородили нагрудним знаком “Срібний хрест” та відзнакою “Ветеран війни”. Загинув 14 жовтня 2025 року. У нього залишилися мати, бабуся, дві сестри, брат, дві прабабусі та інша рідня.
## Максим Мисько: художник, який творив красу
Максим Мисько народився 8 листопада 1974 року у Львові. Навчався у загальноосвітній школі №33, продовжив здобувати освіту у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну, а вищу освіту отримав у Львівській національній академії мистецтв. Працював художником-вітражистом.
Рідні згадують Максима як спокійну, добру й щиру людину, яка вміла знаходити спільну мову з оточуючими. Мистецтво було сенсом його життя — він творив і цінував творчість, а також любив подорожувати й відкривати нові місця.
У 2023 році він долучився до захисту України, воюючи на Донецькому напрямку у складі 68-ї окремої аеромобільної бригади імені Олекси Довбуша. За службу отримав нагрудний знак “Хрест Воїна-Єгеря” I ступеня.
Максим Мисько загинув 9 листопада 2024 року. Його оплакують батьки, син та родина.
## Андрій Онищак: любитель книг і щирий товариш
Андрій Онищак народився 4 грудня 1973 року у селі Старе Село на Львівщині. Навчався у ліцеї “Сихівський” (колишня школа №89), здобув вищу освіту в Українській академії друкарства. Працював різноробочим.
Рідні характеризують Андрія як доброзичливу й товариську людину, яка вміла знаходити спільну мову з усіма та користувалася повагою друзів. Він був справжнім поціновувачем художньої літератури.
У 2025 році чоловік став на захист України, боронячи Дніпропетровський напрямок у складі військової частини А5213.
Андрій Онищак загинув, залишивши сина, матір, сестру, племінницю та родину.
## Іван Чернецький: майстер на всі руки з добрим серцем
Іван Чернецький народився 1 липня 1976 року у селищі Брюховичі на Львівщині. Навчався у загальноосвітній школі №41 Львова, здобув фахову освіту у Технічному фаховому коледжі Національного університету “Львівська політехніка”. Пройшов строкову військову службу, а згодом займався будівельним бізнесом.
За словами близьких, Іван був доброю, працьовитою та чуйною людиною з позитивним характером і любов’ю до жартів. Він умів майструвати власними руками, захоплювався кулінарією та риболовлею, а найбільше цінував час у колі друзів за щирими розмовами та піснями.
З 2023 року захищав Україну на Донецькому, Херсонському та Дніпропетровському напрямках у складі 40-ї окремої бригади берегової оборони ВМС ЗСУ та 150-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ. Нагороджений відзнаками командира бригади берегової оборони та знаком “Ветеран війни”.
Іван Чернецький залишив матір, сестру, доньку, зятя, кохану жінку та всю родину, яка тепер проводжає його в останню путь.
