2 жовтня Львів попрощається з двома загиблими захисниками України — Назаром Васильчуком та Володимиром Ільківом, які віддали життя у боротьбі з російськими окупантами на Донецькому напрямку.
## Програма прощання, пише ЛМР.
Похоронна церемонія розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно о 11:30 відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають захисників окремо: Володимира Ільківа — на Личаківському кладовищі (поле почесних поховань №87, вулиця Пасічна), а Назара Васильчука — на кладовищі села Волощина Перемишлянського району в межах Бібрської громади.
## Назар Васильчук: пекар, який став воїном
Назар Васильчук навчався у львівському ліцеї №2, а згодом отримав будівельну спеціальність у професійно-технічному училищі. До війни працював пекарем на кількох приватних підприємствах міста.
За спогадами близьких, Назар вирізнявся добротою, оптимізмом та комунікабельністю. Він мав чудове почуття гумору, легко знаходив спільну мову з оточуючими і завжди був готовий підтримати тих, хто потребував допомоги. У вільний час захоплювався риболовлею та любив куховарити.
До лав захисників Батьківщини Назар долучився у 2024 році. Він боронив українські землі на Донецькому напрямку, служачи в Окремій президентській бригаді імені гетьмана Богдана Хмельницького Сухопутних військ ЗСУ.
Загиблого оплакують сестра, племінниця та інші рідні.
## Володимир Ільків: трудівник доріг, захисник країни
Освітній шлях Володимира Ільківа розпочався у школі села Боневичі Добромильської міської ради, продовжився у школі села Нове Місто тієї ж громади, а завершився здобуттям фахової освіти у відокремленому підрозділі Автомобільно-дорожнього коледжу Львівської політехніки. Чоловік пройшов строкову військову службу.
Трудову діяльність Володимир розпочав у товаристві “Онур конструкціон інтернешнл”, а пізніше перейшов працювати у Львівське комунальне підприємство “Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району”.
Рідні згадують Володимира як спокійну, щиру та працьовиту людину, яка завжди підтримувала близьких і високо цінувала дружні стосунки. Він любив проводити час на природі в компанії друзів та захоплювався збиранням грибів.
У 2024 році Володимир став на захист України від російської агресії. Він боронив Донецький напрямок у складі 47-ї окремої механізованої бригади “Магура” Сухопутних військ ЗСУ.
Його пам’ятатимуть мати, хрещені батьки, двоюрідні брати й сестри та вся родина.
