19 липня 2024 року у Львові, у дворі будинку на вулиці Масарика, 3, пролунав постріл, що обірвав життя відомої мовознавиці Ірини Фаріон. Тієї ж ночі професорка померла в реанімації лікарні Святого Пантелеймона, куди її доставили з вогнепальним пораненням голови. Через понад два роки після трагедії суд визнав винним у вбивстві 18-річного на той момент студента Вячеслава Зінченка та призначив йому довічне ув’язнення.
## Затримання підозрюваного, пише Суспільне.
21 липня 2024 року правоохоронці оголосили розшук чоловіка, якого підозрювали у причетності до вбивства. Вже 25 липня у Дніпрі затримали 18-річного юнака — футболіста та студента факультету журналістики Дніпровського національного університету імені О. Гончара.
Тодішній очільник МВС Ігор Клименко заявив, що зібрано достатньо доказів, аби стверджувати: саме затриманий стріляв у мовознавицю. За його словами, група оперативників, слідчих, аналітиків та експертів СБУ впродовж 139 годин перевіряла маршрут відходу зловмисника і обшукала близько 100 гектарів лісового масиву, що й дозволило встановити особу та вистежити підозрюваного.
26 липня 2024 року юнаку оголосили підозру за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу — умисне вбивство. Того ж дня Галицький районний суд Львова обрав запобіжний захід — тримання під вартою без права застави. Саме тоді публічно назвали ім’я підозрюваного — Вячеслав Зінченко. Відтоді він понад два роки перебував під арештом.
Під час першого спілкування з журналістами Зінченко категорично заперечив свою причетність до злочину. Його адвокат Ігор Сулима на початку розслідування наголошував на відсутності прямих доказів — свідків, які б бачили підзахисного на місці злочину, знайденої зброї чи одягу зі слідами, що вказували б на вину Зінченка. При цьому захисник підтвердив, що в день вбивства юнак перебував у Львові, однак відмовився деталізувати, чим він займався, та заперечив зв’язки з неонацистськими угрупованнями.
Батьки Вячеслава також наполягали на його невинуватості. Мати Олена Зінченко назвала сина людиною, вихованою в любові, яка не здатна на такий вчинок. Батько Федір Зінченко додав, що син — патріот, який хотів служити в ЗСУ, і ніколи не був пов’язаний з російськими неонацистськими структурами.
## Перекваліфікація справи та докази слідства
Прокурор Дмитро Петльований повідомив про результати перших експертиз — портретознавчої та одорологічної. Згідно з висновками, особа у панамі, окулярах і червоній футболці, зафіксована на фото з місця злочину, збігається з Зінченком, а запаховий слід з лавки належить йому з імовірністю 96,6%.
26 грудня 2024 року досудове розслідування завершили, а справу передали до суду. Кваліфікацію дій обвинуваченого змінили: тепер йому інкримінували умисне вбивство, пов’язане з виконанням потерпілою громадського обов’язку, вчинене з мотивів національної нетерпимості, а також незаконне поводження зі зброєю (пункти 8, 14 частини 2 статті 115, частина 1 статті 263 КК України). Відтак максимальне покарання зросло з 15 років до довічного ув’язнення.
За версією слідства, Зінченко сформував переконання про нібито “дискримінацію” російськомовних громадян України, перебуваючи під впливом Telegram-спільнот, пов’язаних із пропагандою насильства та неонацистською ідеологією. Ірину Фаріон, відому своєю послідовною позицією щодо захисту української мови, обвинувачений нібито вважав такою, що “розколює народну єдність”, що й стало мотивом злочину.
Тодішній очільник Нацполіції Іван Вигівський розповів, що з 2022 року підозрюваний брав участь у Telegram-групі, яка пропагує культ жорстокості, а у 2024 році долучився до спільноти, пов’язаної з расистською неонацистською організацією. Зброю, якою скоєно вбивство, так і не знайшли, однак встановили місце її придбання — за даними поліції, на підготовку злочину обвинувачений витратив близько 20 тисяч гривень.
Прокурор Дмитро Петльований зазначив, що впродовж досудового розслідування призначили понад 60 експертиз, допитали понад 1500 осіб та опрацювали величезний масив записів із камер відеоспостереження.
## Судовий розгляд: рік досліджень
Розгляд справи по суті розпочався у Шевченківському районному суді Львова на початку 2025 року. 13 лютого прокурор Дмитро Петльований озвучив зміст обвинувального акту, а адвокатка доньки загиблої Наталія Романик заявила цивільний позов на суму 15 мільйонів гривень моральної компенсації для Софії Особи. Зінченко заперечив і обвинувачення, і позов.
Надалі суд місяцями досліджував докази. Адвокат захисту Юрій Немировський неодноразово ставив під сумнів достовірність матеріалів слідства — зокрема заявляв про можливу фальсифікацію відео з місця злочину та висловлював сумніви щодо часу зняття запахових слідів для одорологічної експертизи, а також обставин виявлення гільзи.
У травні 2025 року в суді розглянули висновки судово-медичної, одорологічної та лінгвістичної експертиз. Останню провели на матеріалах, вилучених під час обшуку в обвинуваченого — нотатках, повідомленнях, переписках. Зокрема, прокурори оприлюднили фрагмент із погрозливим змістом щодо учасників мітингів під гаслами “філологічний фронт” та нецензурними виразами на адресу політехнічного інституту.
Також зачитали листування Зінченка з батьком, у якому він пояснював приховування певної інформації бажанням убезпечити родину, та повідомлення адміністратору однієї з груп із проханням у разі потреби повідомити батьків і допомогти з доступом до криптогаманця. Сторона захисту наполягала, що ці повідомлення були надіслані вже тоді, коли телефон перебував у розпорядженні слідства.
Із кінця травня до кінця червня 2025 року суд досліджував відеозаписи з камер спостереження у Львові за період з 9 до 21 липня 2024 року, фіксуючи пересування особи, яку обвинувачення ідентифікувало як Зінченка. Захист наполягав, що на записах видно різних людей.
Наприкінці червня 2025 року прокурори представили дані з телефону обвинуваченого: PDF-файл з особистою інформацією про Ірину Фаріон, створений ще в березні 2024 року, пошукові запити графіків відключень електроенергії на вулиці Масарика, скриншоти локацій, пов’язаних із роботою та проживанням мовознавиці, зображення з нацистською символікою та колажі із загиблою. Також у телефоні знайшли 52 російськомовні книги з криміналістики та психології і понад 10 тисяч зображень зброї.
22 серпня 2025 року в суді відтворили запис розмови обвинуваченого із співкамерником, у якій Зінченко нібито визнав вбивство через особисту неприязнь. Сам він заявив, що зізнання було зроблене під тиском.
Восени 2025 року тривав допит свідків — колег Ірини Фаріон, її відеографа, продавця стартового пістолета, очевидців та таємного свідка, який бачив на сусідній вулиці особу, схожу на обвинуваченого, без маскування.
У листопаді 2025 року суд дослідив речові докази, зокрема гільзу з місця злочину. Прокурор уточнив, що вона була відстріляна із саморобної або переробленої зброї калібру 9х18 мм, подібної до пістолета Макарова. Саму зброю так і не знайшли. Допитали також орендодавицю житла, матір обвинуваченого та свідка, який заперечив схожість обвинуваченого з особою, яку бачив на лавці біля місця злочину.
У грудні 2025 року експерт-кінолог підтвердив, що три сертифіковані собаки на 99,9% ідентифікували запах обвинуваченого на місці події. Навесні 2026 року суд продовжив допитувати свідків, а прокурор повідомив про виявлене листування Зінченка з адміністратором каналу, пов’язаного з російською неонацистською організацією NS/WP, яка взяла на себе відповідальність за вбивство.
## Клопотання, голодування та зміна адвокатів
У квітні 2026 року захист подав низку клопотань — про додаткові балістичну й портретну експертизи, сумніви щодо одорологічного дослідження та лінгвістично-психологічний аналіз публічних виступів Ірини Фаріон. Усі клопотання суд відхилив, як і заяву про відвід колегії суддів через нібито упередженість.
17 квітня 2026 року Зінченко вдруге оголосив голодування, протестуючи проти відмови дослідити докази його нібито алібі. Під час засідання 22 квітня він через погане самопочуття попросив перенести розгляд, а 24 квітня знепритомнів у залі суду просто під час зачитування обвинувачення, після чого його госпіталізували.
23–24 квітня 2026 року прокурори завершили виступ на дебатах, узагальнивши докази — маршрути за камерами спостереження, свідчення та результати експертиз — і зажадали для Зінченка довічного ув’язнення в сукупності з чотирма роками за незаконне поводження зі зброєю.
Перед виступом захисту обвинувачений несподівано відмовився від послуг обох своїх адвокатів, і до справи долучилася Лариса Криворучко. На початку травня вона заявила про незаконність розподілу справи між суддями та вимагала відводу колегії — безрезультатно.
10 червня 2026 року кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Вінницької області на рік зупинила право Криворучко на адвокатську діяльність. Попри це, обвинувачений наполягав, щоб саме вона продовжувала його захищати, оскільки рішення КДКА тимчасово зупинили в судовому порядку. Згодом суд усе ж відсторонив адвокатку, і захисником за призначенням стала Діана Кара.
Наприкінці серпня 2026 року суд визнав рішення КДКА щодо Криворучко законним, остаточно позбавивши її права захищати Зінченка. Обвинувачений неодноразово відмовлявся виступати в дебатах, а адвокатка Кара просила додатковий час на підготовку.
17 вересня 2026 року, попри повторні пропозиції суду, ані Зінченко, ані його захисниця так і не виступили з промовою. Суд оголосив
