Другого червня Львів попрощається з трьома загиблими захисниками України — Андрієм Молинським, Орестом Телепком та Володимиром Хохленком.
Траурна церемонія розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:30 на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання. Андрія Молинського та Ореста Телепка поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній. Володимира Хохленка спочинуть на місцевому кладовищі в селі Солонка, пише ЛМР.
**Андрій Молинський** за фахом був механіком і працював на приватних підприємствах. Близькі описують його як спокійну, виважену та чуйну людину, на яку завжди можна було покластися. Захоплювався технікою та виготовленням металевих виробів, у яких поєднував творчий підхід із майстерністю та прискіпливою увагою до деталей. На захист України став у 2024 році й воював на Запорізькому напрямку у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ. Відзначений медаллю «Ветеран війни» та почесною відзнакою «Відвага і честь». По собі залишив матір, родину та друзів.
**Орест Телепко** здобув освіту у Львівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №102, після чого закінчив Львівське професійно-технічне училище за спеціальністю будівельника. За фахом і працював — на приватних підприємствах у сфері будівництва. Рідні згадують його як доброго, працьовитого та щирого чоловіка, який любив природу й захоплювався садівництвом. На фронт пішов у 2024 році. Воював на Запорізькому, Дніпропетровському та Донецькому напрямках у складі 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана «Спартан» Національної гвардії України. Після нього залишилися син, сестри, брати та родина.
**Володимир Хохленко** присвятив військовій службі понад 37 років. Навчався у школі в Києві, згодом — у Київському інституті Сухопутних військ та Національній академії оборони України. Впродовж кар’єри обіймав командні, штабні та адміністративні посади, займався оборонним плануванням, підготовкою військовослужбовців, міжнародним співробітництвом і розвитком партнерства з країнами НАТО. У 2005 році виконував завдання у складі Українського миротворчого контингенту в Іраку. Останнє місце служби — військова частина А5023, де з 2025 року він обіймав посаду начальника адміністративного відділу організаційно-планового управління. Близькі описують його як мужню, турботливу та відповідальну людину, наставника у патріотичному вихованні молоді. Захоплювався риболовлею, мандрами, зброєю, політикою та кулінарією. Нагороджений численними державними і відомчими відзнаками. По собі залишив дружину та дітей.
