Завтра у Львові відбудеться траурна церемонія прощання з трьома загиблими воїнами — Іваном Лозовим, Олегом Тирусем та Олександром Марущаком. Похоронний чин розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:30 на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання. Усіх трьох захисників поховають на Личаківському кладовищі — на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній.
**Іван Лозовий**, пише ЛМР.
Іван навчався у львівській школі №32, після чого здобув фах слюсаря з механоскладальних робіт у Міжрегіональному вищому професійному училищі автомобільного транспорту та будівництва. Пройшов строкову військову службу. Працював водієм у компанії «Фіакр-Львів», потім — у видавництві «Вільна Україна», а також займався приватними перевезеннями. Рідні згадують його як доброго, щирого та відкритого чоловіка з незмінно позитивним поглядом на життя. У вільний час захоплювався ремонтом автівок і риболовлею.
Із початком повномасштабного вторгнення Іван добровільно став на захист України. Воював на Миколаївському напрямку у складі 63-ї окремої механізованої бригади, а пізніше — на Північно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 44-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ. За службу нагороджений медаллю «Ветеран війни». По Іванові сумують мати, брат із дружиною, племінники, донька, зять і внучка.
**Олег Тируся**
Олег закінчив львівську школу №82, здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів у Львівському вищому професійному політехнічному училищі та пройшов строкову службу. За словами близьких, він був стресостійким, товариським і доброзичливим — легко знаходив спільну мову з будь-ким. Захоплювався риболовлею та автомобілями.
У 2024 році Олег вступив до лав захисників України. Воював на Південно-Слобожанському та Запорізькому напрямках у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади Сухопутних військ. Відзначений Хрестом відваги III ступеня від командира бригади. Після нього залишилися батьки, сестра та родина.
**Олександр Марущак**
Олександр навчався у львівській школі №43, згодом — у Національному університеті «Львівська політехніка» та Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Рідні характеризують його як людину, для якої дружба та відданість побратимам були найвищою цінністю. Він був добрим, життєрадісним і справедливим. Захоплювався бігом, стрибками з парашутом, брав участь у змаганнях. Щиро любив Батьківщину й мріяв про кар’єру професійного військового.
У 2013 році підписав контракт із 80-ю окремою десантно-штурмовою Галицькою бригадою. Брав участь в АТО та Операції Об’єднаних сил у складі 80-ї бригади та 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Після початку повномасштабного вторгнення захищав Київ, а потім воював на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара». З 2025 року проходив службу у Військовій службі правопорядку Збройних Сил України. Нагороджений орденом Данила Галицького, медалями «За участь в АТО», «Ветеран війни» та іншими відзнаками. Після Олександра залишилися дружина, донька, батьки та родина.
