У Львові Анна Дика, мама п’яти дітей, разом із чоловіком Романом виховує велику родину в орендованій трикімнатній квартирі. Жінка ділиться, що життя в такій сім’ї — це безперервна бурхлива діяльність, де катастрофічно не вистачає часу на себе.
Напередодні Дня матері, журналісти поспілкувалися з Анною про її будні, виклики, підтримку і мрії. Анні вже майже 32 роки, її чоловіку — 37. Сім’я включає п’ятьох дітей: найстарша донька Христина, яка навчається у четвертому класі, має захоплення мистецтвом, а також шахами. Михайло, її старший брат, помічає труднощі через вроджену ваду серця, пише Суспільне.
На додачу до старших дітей, Анна виховує двійнят Устина і Павла, які відвідують дитячий садок, а також наймолодшу доньку Марійку, якій всього 13 місяців. Мама зізнається, що завжди хотіла мати більше ніж одну дитину, адже сама виросла в багатодітній родині, хоча п’ятьох дітей не планувала.
Анна має медичну освіту та досвід роботи. До декрету вона працювала акушеркою, а після народження двійнят вчилася шиттю. Її день розпочинається рано, іноді попередній день переплітається з наступним. Найменшу доньку вона досі годує грудьми, тому повноцінно виспатися їй важко.
Батько дітей, Роман, відповідає за доставку двійнят до дитсадка, тоді як старші діти самостійно ходять до школи. У їх братерстві є головне правило: «або всі, або ніхто» — це стосується прогулянок, покупок і спільного харчування.
Святкування днів народження дітей — особлива традиція в родині. Квартиру прикрашають, готують торт зі свічками, а єдиний іменинник першим задуває свічки, а потім й інші діти.
Діти в побуті активно допомагають: гратимуться, інколи сваряться, але швидко миряться. Проте емоційні моменти, зокрема страх молодшого сина Павла під час повітряних тривог, становлять особливу складність для Анни.
Жінка зізнається, що часом у домі буває безлад, але для неї важливіше проводити час з дітьми, а не застрягати на побуті. Сім’я на вихідні часто виїжджає в село до їхнього собаки.
Анна зазначає, що сім’я наразі живе в орендованій квартирі, і знайти власне житло для такої великої родини є складним завданням. Вони перебувають у квартирній черзі, проте особливих надій не покладають.
Допомогу сім’я отримує від Центру соціальних послуг і реабілітації “Джерело”, куди потрапили завдяки випадковому знайомству. Анна проводить час у групі психологічної підтримки, а старші діти також відвідують психологів.
Часу на себе жінка має обмаль; вона відвідує групу підтримки лише раз на тиждень. Чоловік багато працює, а родичів, які могли б допомогти, бракує.
Анна говорить, що материнство залишається непоміченим, адже більшість вважає це простою справою. Вона мріє про спокій, можливість почитати, адже зараз це для неї недоступно.
Замість ще однієї дитини, подружжя не планує розширювати сім’ю. День матері у них не святкують, але якби Анна могла провести його на свій лад, вона б обрала тишу та час наодинці. Після всього, попри втому і шум, найбільшою радістю для неї залишаються діти.
