Середа, 29 липня

Чотири роки після Оленівки: у Львові вшанували пам’ять загиблих військовополонених та нагадали світові про злочини Росії

Львів’яни, родини полонених і ветерани зібралися на реквієм і акцію пам’яті жертв теракту в Оленівській колонії

29 липня минає чотири роки від теракту в Оленівській виправній колонії. З нагоди цієї трагічної дати у Львові відбулися пам’ятні заходи на вшанування загиблих українських військовополонених. До участі в акції прийшли мешканці міста, родини тих, хто досі перебуває в полоні, та колишні військовослужбовці, пише Суспільне.

Увечері, о 18:00, біля Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору» розпочався реквієм пам’яті за загиблими у російському полоні, серед яких — жертви теракту в Оленівці. Учасники зібралися біля воріт музею на панахиду, після якої відбулися пам’ятні промови. Завершився захід біля барака №2, де присутні запалили свічки та помолилися за полеглих.

Голова громадської організації «Пам’ятай про Україну» Ірина Новосядло розповіла, що на захід прийшли як родини загиблих, так і ті, хто досі чекає своїх близьких з полону. Її власний син перебував в Оленівці в момент теракту. У полоні він провів чотири місяці й був звільнений у вересні 2022 року.

«Ми не говорили з ним про цей день. Єдине — через кілька днів після теракту вночі мені прийшло повідомлення: “Зі мною все добре”. Я розуміла, що він знаходив будь-яку можливість, щоб дати знати, що не постраждав. Це дуже важкі, болісні спогади. Ми маємо нагадувати усім про те, що відбувалося в Оленівці, і що робить Росія з нашими військовополоненими — як військовими, так і цивільними», — зазначила Ірина Новосядло.

Серед учасників панахиди була й Євгенія, чоловік якої перебував у бараку №200 під час теракту й отримав поранення. За її словами, вона чекає на нього з часів виходу захисників із «Азовсталі» — з 2022 року. Росія офіційно оприлюднила його ім’я у списку важкопоранених, після чого він опинився в лікарні. Відтоді жінка не має жодних звісток про чоловіка.

«Такі заходи пам’яті надзвичайно важливі, бо наш голос і так занадто тихий — нас не чують. Нас мають почути не лише в Україні, а й далеко за її межами. Щоб нарешті дійшла допомога до наших важкопоранених. Щоб відбулася репатріація — так, як це передбачено Женевською конвенцією», — наголосила Євгенія.

О 20:00 вшанування пам’яті продовжилося на площі перед пам’ятником Тарасові Шевченку. Львів’яни принесли плакати й запалили лампадки біля портретів полеглих українських воїнів, віддаючи їм останню шану.

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.