Місто Буськ, яке розташоване від Львова за 50 км на добрій трасі Київ-Чоп, чомусь туристи оминають увагою. Екскурсійні потоки у цьому напрямку скеровані до Олеського і Підгорецького замків, проте 925-річне місто має локації, варті уваги. ZAXID.NET за допомогою місцевої краєзнавиці Людмили Ціхоцької спробує читачів у цьому переконати.
Буськ має княжу історію, він старіший від Львова щонайменше на 159 років. До цього руського періоду тут були городища слов’янських племен бужан. Місто може похвалитися найдавнішим кіркутом і наймолодшою ратушею, першим пам’ятником українській незалежності та синагогою, в якій моляться протестанти. Тут львівська Полтва впадає в Західний Буг. А ще Буськ – батьківщина президента та прем’єра. Не тих, що відразу спадають на думку, а президента ЗУНР Євгена Петрушевича і прем’єр-міністра Австро-Угорщини Казимира Бадені.
Вулиці Буська (фото Буськ порталу)
Офіційне літочислення Буська починається від 1097 року, коли місто вперше згадали в «Повісті минулих літ». Хоча археологія підказує нам, що ці землі були заселені вже в VI-VII ст. Слов’янське плем’я бужан дало назву місту, яке тоді звучало як Бужеськ (Божеськ). У часи Київської Русі Буськ був міцною фортецею на межі Волинського князівства. Внук Ярослава Мудрого волинський князь Давид Ігорович 1100 року зробив Буськ столицею удільного князівства. З 1411 року місто користується магдебурзьким правом.
Назва міста Буськ походить аж ніяк не від діалектної назви лелеки, а від назви річки Західний Буг. Хоча цей птах є на гербі міста і, за легендою, саме бузько (лелека) підказав князю Давиду місце для побудови фортеці.
Символ міста – лелеки біля ратуші (фото Vicarman)
У місті є дві дерев’яні церкви, пам’ятки національного значення. Церква святого Онуфрія (ПЦУ) – найдавніший храм Буська (1642 або 1680 рік). Вона розташована на пагорбі, оточеному валами давнього городища. Саме там, за свідченнями істориків, в XI ст. був дерев’яний замок князя Давида. Старі джерела вказували також на наявність недосліджених печер у горі, де збудована церква. Дзвіниця церкви – з XVIII ст., поруч у стовбурі тисячолітнього дуба облаштована капличка з іконою св. Онуфрія.
Онуфріївська церква (фото ZAXID.NET)
Палац у Буську збудували у 1810 році родина Мієрів. Згодом маєток перейшов у власність майбутнього прем’єр-міністра Австро-Угорщини Казимира Бадені, який його перебудував. Довший час колишній палац був власністю військових, потім МВС, після того довго не використовувався. Аж поки у 2016 році його передали на баланс міста. Дах будівлі перекрили, відновили комини, але стіни аварійні. В інтер’єрі збережено трохи ліпнини і дерев’яні сходи з ковальством. У флігелі палацу працює музей, у ньому зберігаються старожитні речі, які пов’язані з палацом (контактний телефон +380634864945).
Палац Бадені (фото Андрія Кіпрана)
Бароковий костел Святого Станіслава XVIII ст. збудований, як припускають, за проектом архітектора Бернарда Меретина, є чинним римо-католицьким храмом. Він повністю відреставрований, всередині зберігається копія чудотворної ікони Богоматері.
Костел Святого Станіслава (фото Цезари Марцінковські)
Церква св. Параскеви (УГКЦ) 1708 року будівництва. Стінопис виконаний художниками Леонтовичем і Сирським у XIX ст. У цій церкві парохом був батько Євгена Петрушевича отець Омелян. Поруч була плебанія, де жила сім’я і де народився майбутній президент ЗУНР. На подвір’ї церкви – давній кам’яний «козацький» хрест.
Церква Параскеви (фото ZAXID.NET)
Площа Ринок існує в місті з XIV ст. Там жили переважно євреї, які мали у власності більшість міських крамниць. Неподалік є синагога XVIII ст. Давню споруду, яка стояла пусткою, передали релігійній громаді «Віфезда» Християн Віри Євангельської. Громада відреставрувала збережене барокове оздоблення інтер’єру. Це унікальний випадок ревіталізації релігійної споруди. Але це приблизно 80% колишньої синагоги. А близько п’ятої частини споруди – житловий фонд. Ця частина не відновлена, але там збереглися старі двері синагоги із зіркою Давида. Буський кіркут (єврейський цвинтар) – один із найдавніших у східній Європі. Найстаріша мацева на ньому датована 1520 роком.
Відновлений інтер’єр синагоги (фото краєзнавчого музею)
Колись у місті протікало шість річок. Через осушення боліт вони пересохли. Зараз основні водні артерії – це Полтва і Західний Буг. В парку Івана Франка ці річки зливаються. Раніше, коли ріки були повноводні, ними плавали човнярі, у місті було багато мостів. У XIX ст. Буськ любили порівнювати з Венецією.
Річки Буська (фото ZAXID.NET)
Сучасники дуже пишаються тим, що у Буську встановлений перший в Україні пам’ятник, присвячений її незалежності – у 1992 році. Попри давню історію міста, буська ратуша, мабуть, найновіша в Україні, збудована 1999 року на місці повітового суду.
Пам’ятник Незалежності (фото Vicarman)
Церква святого Миколая збудована у 1914-1938 рр. архітектором Євгеном Нагірним. Раніше тут була дерев’яна церква, при якій у другій половині XVI століття було утворене братство.
Церква Миколая (фото церковної спільноти)
Підземелля Шумпетерівки – це старі підвали у новому приміщенні Народного дому. Первісно це була вілла нотаріуса Яна Шумпетера (до 1898 р.), яку він передав гімнастичному товариству «Сокіл». Після руйнування будівлі на її місці збудували Народний дім, а в старих підвалах розмістився краєзнавчий музей. Тут зберігаються історичні артефакти з розкопок, колекція давнього скла. Є фігура Нестора Літописця, якого у Буську називають хрещеним батьком, адже саме він автор тієї першої згадки про місто у «Повісті минулих літ».
Нестор-Літописець у підземеллі музею
Археологічні розкопки останніми роками проводили у центральному парку. Там віднайшли найдавнішу церкву XII ст., а також цвинтар тих часів. Загалом археологи відкопали у Буську три городища VІ-VІІ ст. Дослідження міста досі триває.
Панорама Буська (фото Андрія Кіпрана)
Вілли та адміністративна забудова XIX-XX ст. розташовані переважно на центральній вулиці Петрушевича, де і палац Бадені. Сім з них є пам’ятками місцевого значення.
Стара вілла на вул. Петрушевича (фото Вікіпедії)
Цікаві факти
Історик Михайло Грушевський вважав, що Буськ був не просто місцем заселення племені бужан, а його столицею.
Острозька Біблія і «Апостол» Івана Федорова були надруковані на папері, який виробляла буська папірня. Її створили у 1539 році, це перша відома на території сучасної України папірня. У місті є вулиця з однойменною назвою.
У Буську народилися майбутній президент ЗУНР Євген Петрушевич у 1863 році. А через 13 років – філолог-славіст, мистецтвознавець, професор Львівського університету Іларіон Свенціцький.
З 1540 року старостами міста були представники польської родини Ґурків, які були кальвіністами, тому Буськ став одним із перших центрів кальвінізму на цих теренах.
Вулиці Буська (фото Сергія Андрєєва)
Доїзд, обід, екскурсії
Дорога до Буська хороша, це київська траса, тому якщо залишиться час, туристичний маршрут можна продовжити до Олеського та Підгорецького замків. Або ж по дорозі назад можна зробити зупинки у Неслухові з палацом Дідушицьких чи Новому Милятині (там теж достатньо цікавих пам’яток).
Для сімейного відпочинку цікавою локацією біля Буська буде тактильний зоопарк «Садиба єнота». А також равликова ферма Tante Snails (с. Яблунівка).
Пообідати у Буську можна в ресторані-етномузеї «Петрова садиба» при київській трасі.
Про екскурсії можна домовитись із краєзнавицею та керівницею музею Людмилою Ціхоцькою (0964136065).
