У селі Смереків на Львівщині вже чотири десятиліття працює бібліотекаркою Світлана Стецик. За цей час вона встигла познайомитися з кожним відвідувачем закладу — і дорослим, і дитиною, а також вивчити літературні смаки односельців. Своєю історією жінка поділилася напередодні Всеукраїнського дня бібліотек в інтерв’ю Суспільному.
**Багатий книжковий фонд для всіх вікових категорій**, пише Суспільне.
Бібліотечний фонд у Смерекові налічує 3300 видань для читачів різного віку. На полицях можна знайти як твори класиків, так і сучасну прозу українських та закордонних авторів, а також вузькоспеціалізовану літературу.
Якщо хтось із відвідувачів не може знайти потрібну книгу, Світлана Стецик записує запит до спеціального журналу незадоволеного попиту. Згодом на основі цих записів центральна бібліотечна установа закуповує нові видання для сільських філій.
За спостереженнями бібліотекарки, зараз найбільшим попитом користується історична тематика, тоді як творів про сучасну війну катастрофічно бракує. Жінки старшого віку, натомість, традиційно віддають перевагу любовним романам.
**Школярі та найстаріша читачка віком 82 роки**
Найактивнішими відвідувачами бібліотеки залишаються школярі — вони забігають сюди навіть на перервах, незалежно від того, вчаться в молодших чи старших класах. Серед постійних читачів є й студенти.
Особливо зворушливою є історія 82-річної жінки, яка, попри вік, залишається затятою книголюбкою. Коли сама вона не може прийти, за літературою навідується її онука.
**Осередок культурного життя села**
Світлана Стецик наголошує: бібліотека в Смерекові — це не просто сховище книжок, а справжній культурний центр села, оскільки окремого Народного дому тут немає. Саме тут відбуваються всі масові заходи, а організацією культурного дозвілля односельців займається бібліотекарка одноосібно.
Бувають дні, коли до закладу взагалі ніхто не заходить, а бувають — коли відвідувачів чимало. Жінка зізнається, що їй приємно, коли люди просто приходять посидіти, поспілкуватися, розпитати про новини. Особливо в нинішні складні часи бібліотека часто стає місцем, де людині просто хочеться виговоритися — і тоді розмови ведуться, як то кажуть, душа в душу.
**Головний секрет — любов до справи**
Підсумовуючи розповідь про своє життя, присвячене бібліотечній справі, Світлана Стецик наголошує на найголовнішому принципі — щирій любові до улюбленої роботи. За її словами, книга — це душа, і найбільше бажання полягає в тому, щоб вкласти цю книжкову душу в серця своїх земляків.
