1 жовтня місто Лева проведе в останню путь трьох захисників України, які віддали життя за незалежність держави — Романа Дем’яновського, Владислава Юркевича та Антона Ткаченка.
Панахида розпочнеться о 12:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о пів на першу дня львів’яни зможуть попрощатися з полеглими на площі Ринок під час загальноміської церемонії. Місцем поховання Героїв стане Личаківський цвинтар, поле почесних поховань №87 на вулиці Пасічній, пише ЛМР.
## Роман Дем’яновський
Уродженець Турківщини здобув освіту машиніста-кранівника, а згодом опанував професію електрогазозварника у Турківському професійному коледжі. Пройшов строкову військову службу, після якої займався монтажними та ремонтно-відновлювальними роботами, маючи власний бізнес.
Близькі згадують Романа як життєрадісну, позитивну та цілеспрямовану людину, яка понад усе цінувала родину. Він захоплювався полюванням, любив куховарити та відпочивати на природі разом з рідними.
З перших днів повномасштабної війни чоловік вступив до лав захисників країни. Він боронив Донецький напрямок у складі 53-го окремого розвідувального батальйону Сухопутних військ ЗСУ, за що був відзначений медаллю “Ветеран війни”.
У жалобі за Романом — дружина, двоє синів, донька, брат, сестра з родиною та інші рідні.
## Владислав Юркевич
Освіту здобував у Винниківському науковому ліцеї імені Івана Огієнка та школі №42 Львова, після чого навчився столярної справи у Львівському вищому професійному училищі дизайну та будівництва. Працював будівельником на приватних підприємствах.
За словами родини, Владислав був щирою, доброю людиною із сильним характером — мужнім, відповідальним, завжди готовим стати на захист близьких. Усі свої справи доводив до завершення, любив спорт, мандрівки та природу.
У 2026 році він приєднався до захисту України, воюючи на Донецькому напрямку у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.
Владислава оплакують двоє синів, дружина, брати, сестри та численні друзі.
## Антон Ткаченко
Родом із Донецька, навчався у місцевій гімназії №92 та дитячо-юнацькій спортивній школі №4 Маріуполя. Здобув фах тренера-викладача в Донецькому державному інституті здоров’я, фізичного виховання і спорту. Працював масажистом-реабілітологом.
Рідні описують Антона як сміливого, турботливого чоловіка та батька, справжню опору для родини. Він мав звання майстра спорту з греко-римської боротьби, допомагав відновлюватися пораненим військовим, а у вільний час грав у баскетбол, нарди та їздив на велосипеді.
Захищати Батьківщину став у 2025 році, воював на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ ЗСУ.
Антона Ткаченка навіки запам’ятають дружина, донька, батько, брати та вся родина.
