Наймиліша казка на ніч

Якщо вам раптом потрібно прочитати комусь казку на ніч, кращу, ніж ця, годі й шукати

Прийшов час лягати спати, і маленьке зайченя міцно схопило великого зайця за довгі-довгі вуха. Воно хотіло точно знати, що великий заєць його слухає.

– Знаєш, як я тебе люблю?

– Звичайно, ні, малюк. Звідки мені знати?

– Я люблю тебе – ось як! – і зайченя розкинуло лапи широко-широко.

Але у великого зайця лапи довші.

– А я тебе – ось як.

«Ух, як широко», – подумало зайченя.

– Тоді я люблю тебе – ось як! – і потягнулося вгору щосили.

– І тебе – ось як, – потягнувся за ним великий заєць.

«Ого, як високо, – подумало зайченя. – Мені б так!”

Тут зайченя придумало: перестрибнуло на передні лапи, а задніми вгору по стовбуру!

– Я люблю тебе до самих кінчиків задніх лап!

– І я тебе – до самих кінчиків твоїх лап, – підхопив його великий заєць і підкинув угору.

– Ну, тоді … тоді … Знаєш, як я тебе люблю? … Ось так! – і зайченя почало стрибати, крутитися по галявині.

– А я тебе – ось так, – посміхнувся великий заєць, та так підстрибнув, що дістав вухами до гілок!

«Ось це стрибок! – подумало зайченя. – Якби мені б так уміти! ».

– Я люблю тебе далеко-далеко по цій стежці, як від нас до самої річки!

– А я тебе – як через річку і за оооон-ті пагорби …

«Як ж далеко», – сонно подумало зайченя. Йому більше нічого не приходило в голову.

Тут вгорі, над кущами, воно побачило велике темне небо. Далі неба нічого не буває!

– Я люблю тебе до самого місяця, – прошепотіло зайченя, і закрило очі.

– Треба ж, як далеко… – Великий заєць поклав його на ліжко з листя.

Сам ліг поруч, поцілував його на ніч … і прошепотів йому на вухо:

– І я люблю тебе до самого місяця. До самого-самого місяця … і назад.

Джерело: coma.in.ua

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.