Літо – щаслива пора канікул для дітей, однак це не означає, що в цей час треба забути про літературу. Письменник та оглядач Ігор Боднар-Терещенко назвав найкращі дитячі книжки, які точно сподобаються школярам різного віку. Тільки якісна література!
Діти, як відомо – це маленькі дорослі, тож дитячі книжки для них так само мають бути написані без зайвих сентиментів, тобто серйозно, як самі вони люблять. Ось чому в цьому огляді – лише найкращі історії, які сподобаються і дітям, і батькам.
“Володар драконів”, Корнелія Функе
(Х.: Ранок)
Герої цієї неймовірної історії про дружбу безпритульного хлопчика Бена зі срібним драконом на ім’я Лунг перекочовують зі світу стародавніх легенд і міфів до нашого урбаністичного сьогодення.
Але навіть тут їм доводиться шукати нову домівку в далеких горах, ідучи за мапою корабельного щура і зустрічаючи на своєму шляху найрізноманітніших чарівних істот. Гноми і ельфи, василіски, морські змії та гомункулуси, і головне – страхітливий мисливець на драконів на прізвисько Золотий.
Утім, сила духу, самовідданість і доброта допоможуть нашим героям здолати всі труднощі і перешкоди, досягши благородної мети. Так, наприклад, їм доводиться шукати новий дім в далеких горах. Поділ неба в Гімалаях – це дев’ять снігових вершин, майже однакової висоти, що оперізують, немов захисне кільце, казкову долину.
Проте головна перешкода на шляху додому – це невіра: в казку, в себе, у власні сили. “Я сказала їм, – мовить героїня роману, – є й інша історія, згадайте про Володар драконів, який повернеться в той день, коли срібло виявиться цінніше, ніж золото.
Він переможе разом з нами золотого дракона. Але вони лише хитали головами і казали, що Володар драконів помер і ніколи не повернеться”. І це зрозуміло, адже він полетів. Але обіцяв повернутися.
“Футбольний матч тривалістю в літо”, Бернар Шамбаз
(Л.: Видавництво Старого Лева)
“Футбольний матч тривалістю в літо”
Малий герой цієї дивовижної книжки отримав на свій день народження футбольний м’яч з намальованими на ньому материками. Чим не привід податися у мандри, тим паче, коли татко у тебе працює у відділі картографії.
Тож замість того, щоби щовечора засинати з незвичайним м’ячем “десь біля Мозамбіка чи Венесуели”, чи не краще сумістити корисне з приємним, адже надворі буяє літо!
Насправді, таки вирушивши з татом у подорож навколо світу, хлопчику, який ані на мить не розлучався з улюбленим м’ячем, довелося грати не лише в спеку, але й в неабиякий мороз.
Матчі з місцевими хлопчаками під час незвичайних канікул тривали аж в 11 країнах, у тому числі на Північному полюсі. Але ані холодне Баренцове море, ані незнання мов не спинило гри на всіх континентах.
Таким чином, перед нами ілюстрована енциклопедія, повна захопливих оповідей про незвичайне турне. Головний герой, окрім футбольної тематики, звичайно ж, цікавиться місцевими звичаями, культурними пам’ятками і справами своїх друзів і партнерів з гри у футбол в м’яча, що нагадує маленький шкіряний глобус.
“Часодії. Часова битва”, Наталія Щерба
(Х.: Школа)
Випробувані читацькою любов’ю герої на зразок Гаррі Поттера чи Ліри Белакви – з книжок, відповідно, Джоан Роллінг і Філіпа Пулмана – створили своєрідну стилістичну матрицю, вибратись з якої значно важче, аніж сучасним українським фантастам позбутися впливу братів Стругацьких. Цього разу героїня роману “Часодії. Часова битва” Наталі Щерби – цілком сучасна дівчинка Василина Огнєва, 13-річна спортсменка, красуня, але вже не комсомолка і навіть не піонерка.
Себто вдалий симбіоз сучасної “гості з майбутнього” Аліси Селезньової (героїні Кіра Буличова з радянського канону фантастики, на яку рівнялись усі автори відповідного чтива) та Гаррі Поттера. Так само, як перша з них, наша Василина – активістка (і навіть кандидатка в майстри спорту), як другий – живе не з батьками, а з троюрідною бабусею.
Мами нема, батько – льотчик-нальотчик, себто “мешкає за кордоном і працює у важливій секретній фірмі” (насправді батько – маг вищого ступеню, а мати взагалі фея, і тому Василина належить до фейр, бездарних дітей).
А ще відсутність мами і такий самий “зручний” татусь-капітан дальнього плавання був, пригадується, у Пепі Довгої Панчохи, але це так, типологія жанру. Ну, а як повертатися дівчині нема куди, то одразу за рогом на неї чекають пригоди.
Також у випадку з “Часодіями” не обійшлося без потрапляння в типологічно-жанрову колію, адже героїня роману, крім згаданих варягів, нагадує ще одного кумира, тобто російський ерзац закордонного чтива Таню Гроттер – головного персонажа з однойменної серії книжок Дмитра Ємця – ученицю школи магії Тібідохс, білу чарівницю, одну з учасниць збірної школи, а пізніше й світу.
“Двері у міжчасся”, Улісс Мур
(Х.: АССА)
Ця чарівна й містична книга таїть в собі щоденник Улісса Мура, написаний незрозумілою мовою – його було знайдено на старовинній віллі на узбережжі. Загадки розпочинаються вже з перших сторінок захоплюючої історії, коли родина з двома 11-річними близнюками вселяється у маєток.
Тож цікаво, що мав на увазі його колишній господар, коли заповідав, щоб сім’я, яка тут мешкатиме, мала не менше двох дітей? І що ховається за дверима, які нібито ніхто не відчиняв, а також чому старий садівник сподівається, що діти ніколи не намагатимуться їх відчинити? Утім, сама таємнича садиба, здається, має свою власну думку.
“Коли хлопець уперше поглянув на віллу, вона немовби прошепотіла йому: “Тут не все таке, яким воно здається… Розкрий мій секрет, Джейсоне”. І він погодився”.
“Жменька тепла для мами”, Сашко Дерманський
(Л.: Видавництво Старого Лева)
“Жменька тепла для мами”
Починається ця історія у зимовому місті, яке давно вже не знало ані тепла, ані затишку, тож його мешканці просто потерпають з холоду, вдаючись до різних “технологічних” вигадок. Теплощури, які крутили колесо, підживлюючи батарею робота-няньки, теплокоти, який ганяли цих самих теплових котів, і так без кінця, наче у відомій дитячій англійській баладі.
А заправляє цієї зимовою такий собі пан Прищ, який встановив посеред міста Великий Холодильник, захопив містян у крижаний полон, ще й погрожує заморити холодом маму маленької героїні.
Ні, він, звичайно ж, удає добрячка, продаючи магічні тепляки – спеціальні тістечка, які дають тепло протягом дня, якщо його з’їсти. Саме на такій “милосердній” хвилі він балотується в мери міста.
Але думки знайти джерело справжнього тепла не полишають дівчинку, адже виживання – це не життя, і крижаний полон треба скасувати, знайшовши для мами цю саму жменьку тепла, що вимандрувала у назву книжки. Кажуть, десь у Сніголісі живуть собі люди, які не ьояться морозу, але як вони перемогли крижану владу? Щоб з’ясувати це – мала героїня вирушає у небезпечну подорож.
Джерело: Максимум
