Феномен “Доктора Пі”: скандальна історія про шахрайство, альтернативні біографії та виправдання судом

“Еспресо.Захід” розповість про біографію Андрія Слюсарчука, як він став відомим й отримав прізвисько “Доктор Пі”, та чому 13 років тривала судова справа, пов’язана з ним.

Життя та освіта Слюсарчука 

Свого часу про Андрія Слюсарчука було знято багато сюжетів та написано чимало статей. Для українців, які пам’ятають часи президентства Віктора Ющенка, Слюсарчук став уособленням генія, чиї майже надприродні здібності всіляко розкручували у медіа. А згодом ці ж медіа завдяки докладнішому вивченню історії життя Слюсарчука зробили з нього образ першокласного шахрая, який зміг обдурити всю країну. Тому існує дві альтернативні історії біографії Слюсарчука.

Версія, яку підтримував сам Слюсарчук

Народився 1971 року у Вінниці в родині медиків. Батьки, педіатр і кардіохірург, загинули в автокатастрофі. У 12 років нібито за протекції відомого радянського кардіолога, міністра охорони здоров’я СРСР Євгена Чазова, Андрій вступив до Московського медінституту ім. Пирогова, вивчав нейрохірургію під керівництвом професора Гусєва. Закінчив інститут у 18 років, одразу вступив до аспірантури, де за півтора року захистив ступінь кандидата.

Повернувшись в Україну, виклав психологію у Львівській політехніці, мешкав у гуртожитку інституту. 

У червні 2009 на пресконференції, присвяченій феномену своєї пам’яті, Слюсарчук розповів про себе: 

“Я виріс сиротою в дитбудинку. У дитинстві мене всі називали психом і непередбачуваним. Я мріяв бути лікарем в галузі нейрохірургії і психіатрії. Але мені говорили, що з мене вийде тільки санітар або фельдшер. Я не здавався і почав вивчати самого себе. Мені відкрилося, що мозок володіє колосальною пам’яттю, тільки ми цим не користуємося. За пам’ять відповідає те ж відділення мозку, що і за фобії, нав’язливі ідеї. У цьому вся розгадка. Мій мозок почав неначе фотографувати, сканувати побачене очима. Я знаю напам’ять 15 тисяч книг. Це дуже допомагало мені в навчанні. Я закінчив школу в 9 років, а інститут — у 17, став кандидатом наук у 24 і доктором — у 27“.

Версія життя, яку оприлюднили в газеті “Експрес” під час серії розслідувань

За даними видання, Слюсарчук народився на початку 1970-х років в Житомирі. 21-річна мати покинула його в пологовому будинку та відмовилася від нього. Батька дитини вона не знала. Декілька років він навчався i жив у Бердичівській спеціальній школі-інтернаті для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

У кінці 1980-х років Слюсарчук навчався на Вінниччині в училищі залізничного транспорту за спеціальністю “штукатур-плиточник-облицювальник”. У 1989 році переведений у червоноградське ПТУ (тепер м. Шептицький). УВже тоді він полюбляв перевтілюватися в роль доктора, ходячи зі статоскопом та провадячи сеанси гіпнозу за гроші. 

У 1993 році намагався влаштуватися нейрохірургом у лікарню Новояворівську, але йому відмовили. Проте надалі займався лікарською практикою в інших місцях. У 1990-х роках поліція порушувала проти нього кримінальні справи за підозрою в шахрайстві.

У 2000-х мешкав у гуртожитку Львівської політехніки, працював на посаді доцента кафедри Львівського державного інституту сучасних новітніх технологій і управління ім. В. Чорновола. За даними газети “Експрес”, у Політехніку Слюсарчук потрапив завдяки покровительству професора цього ВНЗ Володимира Пасічника, який свого часу був депутатом львівської міськради від Партії регіонів. За словами ректора Львівської політехніки Юрія Бобала, Слючарчук офіційно працював у цьому навчальному закладі на кафедрі інформаційних систем і мереж з вересня 2010 року до червня 2011 року.

Рекорди “Доктора Пі”: у чому проявився феномен Слюсарчука 

Андрій Слюсарчук насамперед прославився своєю пам’яттю та мнемонікою (мистецтво запам’ятовувати). За його словами, людська пам’ять — безмежна, відповідно, її можна розширювати нескінченно, якщо наслідувати його наукову методику.

Слюсарчук раз за разом начебто відтворював по пам’яті великі обсяги інформації, зокрема у 2009 році мільйони цифр числа “пі” (звідси й з’явилося народне прізвисько “Доктор Пі”). Хоча встановлення цього рекорду так і не зафіксували у “Книзі рекордів Гіннеса”, оскільки представники цієї книги не були присутні під час цього. До того ж офіційно підтверджений рекорд дуже далекий від показників Слюсарчука – близько 70 тис. цифр числа “пі”. 

23 червня 2009 року Андрій Слюсарчук мав особисту зустріч із президентом України Віктором Ющенком, який офіційно привітав його зі встановленням нового світового рекорду із запам’ятовування і відтворення людиною надвеликого обсягу інформації. На зустрічі обговорювали можливість фінансування дослідницького центру для розвитку методики Слюсарчука, а саме створення інституту мозку під його керівництвом. Слюсарчук став радником при адміністрації президента, радником одного з віцепрем’єр-міністрів і загалом заводив усе тісніші зв’язки з владою. Також із тодішньою заступницею голови секретаріату президента Ющенка Мариною Ставнічук Слюсарчук заснував громадську організацію “Розум”.  

Зі здобуттям всеукраїнської популярності Слюсарчук більше займався лікарською практикою, роблячи складні операції та встановлюючи діагнози. 

Напевно, одне з найвідоміших його досягнень, яке викликало чимало критики й сумнівів, полягає в тому, що 2011 року він виграв у шахи в комп’ютерної програми Rybka 4. До цього це не вдавалося нікому. За 50 хвилин комп’ютер здався. Першу партію Слюсарчук виграв, другу – звів до нічиєї. 

Однак багато шахістів (серед них гросмейстери Михайло Голубєв, Сергій Шипов, Олександр Халіфман, Олексій Широв) вважають цей матч містифікацією. Зокрема, чемпіон світу з шахів 2002 року Руслан Пономарьов відзначив, що матч не був достатньо добре організованим, а вивчення 3000 книг з теорії шахів, про які казав напередодні Слюсарчук, недостатньо для перемоги над “Рибкою”.

Також у The New York Times проаналізували гру Слюсарчука і відзначили, що “Рибка” явно не була налаштована на максимальний ігровий рівень, тому він і зміг перемогти. 

Уже за президентства Віктора Януковича Слюсарчуку вручили державну премію України у галузі освіти. 

Ні диплома, ні пам’яті: скандал через розслідування

Восени 2011 року геніальний учений Слюсарчук перетворився на геніального шахрая “Доктора Пі”. А все завдяки викривальним статтям. 

У жовтні газета “Експрес” розпочала серію матеріалів про нього, перший з них називався “Сенсаційне викриття псевдопрофесора Пі”. У них було викрито неправдиву інформацію, яку Слюсарчук сам поширював про себе, також була обґрунтована сумнівність його досягнень і дипломів. За даними журналістів видання, його дипломи підроблені, Слюсарчук ніколи не вчився ні в Московському, ні у Вінницькому медуніверситетах. Окремої уваги заслуговує його “медична практика” в гуртожитку Львівської політехніки, де він виставляв студентам псевдодіагнози й за лікування вимагав гроші в їхніх батьків. Також стверджувалося, що пам’ять Слюсарчука не особлива, а всі досягнення йому вдавалися завдяки технологічним девайсам, зокрема маленькому мікрофону у вусі, звідки він чув цифри чи слова, які мав відтворити. 

Така “слава” докотилася й до Верховної Ради. 21 жовтня 2011 року на сесії ВР депутат Ярослав Кендзьор публічно повідомив про “скандал навколо псевдопрофесора-нейрохірурга Андрія Слюсарчука”. Цю ситуацію він назвав “наймасштабнішою провокацією та аферою за 20 років незалежності України”.

Після цього в листопаді загальнонаціональні телеканали почали один за одним продукувати сюжети про Слюсарчука, все більше деталей стосовно нього почало випливати в публічний простір. Зокрема, журналісти з’ясували й передали до суду матеріали про Андрія Слюсарчука щодо його шахрайських дій, а також медичної практики, якою він не міг займатися через відсутність диплома, що призвело до смертей пацієнтів. 

Арешт, суд, тюрма та виправдання

14 листопада 2011 року Андрія Слюсарчука заарештували в Києві за підозрою в шахрайстві та підробці документів. Його доставили до Львова й утримували в СІЗО до березня 2012 року.

27 січня 2013 року розпочався судовий процес, де Слюсарчуку інкримінували шахрайство, незаконну медичну практику, заподіяння тяжких тілесних пошкоджень, що призвели до смерті. Він проходив експертизу на осудність в обласній психіатричній лікарні і був визнаний обмежено осудним. За його словами, під час утримання в СІЗО зазнавав жорстоко поводження.

14 лютого 2014 року Сихівський райсуд Львова засудив Слюсарчука до восьми років ув’язнення, визнавши винуватим у:

• незаконній лікарській діяльності;
• двох убивствах з необережності;
• використання підроблених документів;
• шахрайстві та заволодінні майном.

Слюсарчук мав також повернути потерпілим близько $40 тисяч і виплатити моральну компенсацію.

Слюсарчук відбував покарання у Полицькій виправній колонії №76 (Рівненщина). Однак у 2016 році термін ув’язнення скоротили через так званий “закон Савченко”, тому 24 червня 2016 року суд відпустив його під особисте зобов’язання.

Здавалося, на цьому справа вичерпана. Однак ні. Слюсарчук продовжував судитися, щоб домогтися спростування рішення суду та визнати себе невинним. У березні 2016 року Вищий спеціалізований суд України скасував вирок Андрію Слюсарчуку й ухвалив рішення про повторний розгляд справи. 

Відтоді минуло вісім років. І ось 14 листопада 2024-го адвокат Слюсарчука Ярослав Зенкан повідомив, що “оголошено виправдальний вирок Слюсарчуку Андрію Тихоновичу”. Відомо, що справу розглядав Шевченківський районний суд Львова.

Як пише DailyLviv.com, за словами адвоката Слюсарчука, повний текст вироку розміщений на понад 200 сторінок, бо ця справа “дуже непроста”. 

“Слюсарчук зустрічався з президентами, і українські спецслужби давали добро на такі зустрічі, вирішувалося також питання про створення інституту мозку. Росія цього дуже не бажала, хоч я не маю достатньої інформації про це…  Критикою Слюсарчука займались певні кола Росії і навіть шахова федерація Росії. Росія вміє маніпулювати не тільки українськими владними структурами, але навіть європейськими й американськими політиками. Інститут мозку в Україні так і не був створений на радість Росії. Отже, я так і не знаю хто був “сірим кардиналом у цій справі“, – повідомив Ярослав Зенкан.

У Єдиному реєстрі судових рішень опубліковане рішення в цій справі має близько 77 тис. слів. Цей вирок може бути ще оскаржений у Львівському апеляційному суді. 

У рішенні суду йдеться, що Слюсарчука було виправдано за всіма висунутими обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 119 (умисне вбивство через необережність), 138 (незаконна лікувальна діяльність), 190 (шахрайство) та 358 (підробка документів) кримінального провадження кодексу України. Суд дійшов висновку визнати його невинуватим і виправдати “у зв’язку із відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення”. 

Чим тепер займається Андрій Слюсарчук

У 2022 році Главком писав, що “живеться “Докторові Пі” незле, він продовжує лікувати і, як він сам стверджує, оперувати”. 

Про життя Слюсарчука можна багато довідатися з його дописів у фейсбук, де він активний блогер та чи не щодня продукує нові дописи й ділиться своїми думками. В останніх дописах він відзначив, що перебуває то у Львові, то в Києві, то в Женеві у Швейцарії. 

“Мене виправдали. Тринадцять років жаху, болю, зневаги. Тринадцять років, які вгризлися в мою душу, розірвали її на шматки й залишили лише крик у порожнечі. Тринадцять років несправедливості, брехні, беззаконня, що ховалися за маскою правосуддя. Тринадцять років, які не можна повернути, виправити, забути. … Але мене вже немає. Мене розбили. Зламали. Розчавили. ….  Що тепер значить це виправдання? Порожні слова, написані на папері, що не можуть повернути мені ті роки. … Цей крик — не для виправдання. Цей крик — не для прощення. Він для того, щоб світ почув. Почув про те, як можна вбивати не зброєю, а словами, судовими постановами, холодним обличчям байдужих виконавців“, – так прокоментував рішення суду сам Слюсарчук.

Також Андрій Слюсарчук звернувся до медіа, де написав, що зневажає тих, хто про нього писав наклепи. 

“Я, Андрій Слюсарчук, лікар-нейрохірург, доктор медичних наук, професор, звертаюся до вас з глибоким обуренням і водночас болем через систематичне порушення моїх прав, гідності і честі. Попри багаторічну боротьбу за справедливість, попри остаточне рішення суду, який визнав мене невинним, я продовжую зіштовхуватися із бездушними та безвідповідальними діями окремих представників ЗМІ, які систематично зневажають принципи професійної етики і законодавства України. .. Запитую вас: скільки ще триватиме це знущання? Чи достатньо було отримано вигоди за рахунок моєї трагедії? … Я вимагаю негайного припинення поширення будь-яких неправдивих даних про мене“, – написав Слюсарчук.