Література, котра змінює свідомість. Лишатися на місці — не модно.
1) Дж. М. Кутзее – «Повільна людина»
В результаті автомобільної аварії фотографу Полу Рейменту ампутують ногу, і життя його різко змінюється. Пол відмовляється від протеза і повертається з лікарні в свою холостяцьку квартиру, потрапляючи в повну залежність від чужих людей. Ця книга про світ і людину, про час і долю, про вічні проблеми, від яких не відмахнутися, як від набридливої мухи.
2) Марк Хеддон – «Що сталося з собакою одного разу вночі»
Крістоферу Буну п’ятнадцять, і він аутист. Він знає математику і зовсім не знає людей. Він не виносить дотиків до себе, ненавидить деякі кольори і ніколи не ходив далі кінця своєї вулиці. Але йому належить розслідування, яке змусить його вийти далеко за межі власного світу.
3) Ієн Мак’юен – «Субота»
Відомий нейрохірург Генрі Пероун цілком задоволений життям: він зумів реалізуватися в професії, і в нього прекрасна сім’я. Але один звичайний суботній ранок змінює все: ланцюжок випадковостей приводить до непередбачуваних подій. Розмірене оповідання перетворюється на гостросюжетний трилер, а він, у свою чергу, раптом обертається філософською притчею.
4) Сірі Хустведт – «Що я любив»
Це не просто роман, це тендітна і тонка павутинка спогадів. Нью-йоркський професор-мистецтвознавець Лео Герцберг згадує своє життя і багаторічну дружбу з художником Біллом Векслером. Любовні захоплення, шлюби, розлучення, підростаючі діти і трагічні події – в цій книзі переплелися динаміка і лірика. Автор веде з читачем витончену гру. Задоволення гарантоване.
5) Девід Мітчелл – «Хмарний атлас»
Роман Мітчелла не можна «заковтувати» поспіхом. Ним треба насолоджуватися, як неймовірною симфонією, ідеальним співзвуччям шести інструментів, шести життів однієї душі. Це книга, яку кожен зрозуміє абсолютно по-своєму; вона – немов мозаїка, з якої різні люди складають абсолютно різні картинки. Чари? Без сумнівів. Магія слова в чистому вигляді.
6) Жозе Сарамаго – «Двійник»
Проза Сарамаго – густа, щільна і насичена, в неї занурюєшся з головою – так її багато. Історія вчителя, який одного разу помітив на кіноплівці свого двійника і вирішив будь-що-будь його розшукати, виявляється варіацією на тему пошуку і розуміння самого себе у світі. Звичайно ж, ця історія не така проста, як здається на перший погляд, – ви переконаєтеся в цьому, як тільки почнете читати.
7) Вільям Тревор – «Історія Люсі Голт»
Подружжя Голта змушене покинути свій будинок в Ірландії і відправитися в довге вигнання. Але на рідній землі залишається їх дев’ятирічна донька, яку за трагічним збігом обставин батьки вважають потонулою. Щемливо-сумна історія втраченої дівчинки – або цілої втраченої сім’ї, або безлічі втрачених людей – ще раз нагадує про те, як важливо берегти близьких і не втрачати себе.
8) Анрі Барбюс – «Вогонь»
Це, мабуть, один з найчесніших і пронизливих романів про війну. У ньому немає романтики і поезії – тільки зла, цинічна правда, яка вогнем обпікає руки та обличчя. Правда про те, що війна – це бруд, сморід, біль, смерть. Цю книгу хочеться відкинути подалі і одночасно запам’ятати назавжди – настільки просто і відверто каже її автор про те, про що мовчать інші.
