А чи знаєте ви, що є така професія – trouble-shooter. Суть їх роботи полягає в тому, що вони літають по всьому світу і вирішують проблеми людей. Будь-які проблеми, будь-яких людей. Зазвичай – великих корпорацій, рідше приватних осіб.
Всього людей цієї професії не більше 100 осіб у світі. Гонорари деяких доходять до $ 100 000 на годину, розклад – розплановано на місяці вперед.
У трабл-шутерів головне – ділова репутація. Замовники буквально передають їх з рук в руки, приховуючи від своїх конкурентів. Реклама у них тільки одна – стовідсотковий результат. Помилка виключена.
Для того, щоб зрозуміти суть їхньої роботи краще, прочитати кілька прикладів роботи трабл-шутерів.
Були в Америці дві великі фірми, які видавали щомісячні довідники “жовті сторінки”. На ринку їм було тісно, в хід йшов чорний піар, демпінг, переманювання один у одного працівників.
Нічого не допомагало, йшли ніздря в ніздрю.
Зазвичай всі офісні працівники купували відразу два довідники по долару, не особливо замислюючись над тим, який краще, а який гірше. До речі в обох довідниках була однакова інформація. Так ось одна з цих фірм запросила trouble-shooter.
Він вник в ситуацію, подумав і сказав:
— На наступний місяць випустіть довідник меншого формату, а щоб інформації було стільки ж, він повинен бути маленький, але товстенький.
Отримав свій гонорар і поїхав, а конкуруюча фірма збанкрутувала через два місяці …
— І в чому прикол?
— А справа в тому, що коли довідники були одного формату, то вони тасувалися на офісних столах як карти, але коли один довідник великий і плоский, а другий маленький, але товстенький, то Ви в будь-якому випадку маленький покладете поверх великого … І в кінці місяця зрозумієте, що користувалися тільки верхнім, а великий жодного разу за місяць так і не відкрили. Так навіщо вам витрачати на нього долар, якщо і в маленькому все є?
Другий приклад.
У головному офісі фірми Найк, 1000 чоловік поскручували собі голови, над нерозв’язним завданням.
Запрошують trouble-shooter, описують проблему:
— Ми почали виробляти кросівки в деяких найбідніших країнах Африки. Заздалегідь все порахували, побудували фабрики, навчили персонал, собівартість повинна бути низькою, але тут зіткнулися з несподіваною проблемою: місцеві працівники наших фабрик, немилосердно крадуть готову продукцію. Цілі села від малого до великого ходять в кросівках за ціною порівнянною з їх річним доходом… Ми пробували наймати більше охорони з місцевих, але було тільки гірше – охоронці та їх сім’ї теж люблять кросівки … Якщо завести сек’юріті зі Штатів, то собівартість взагалі зашкалить.
Trouble-shooter: — А чого ви від мене хочете?
Найк: — Придумайте, як зробити так, щоб крадіжки знизилися до нуля, не витрачаючи при цьому грошей на охорону фабрик.
Trouble-shooter, звичайно ж нічого не розумів в технології виробництва взуття, але на відміну від 1000-і топ менеджерів, які розуміли, вмів дивитися на будь-яку проблему з абсолютно іншого кута. Він трохи посидів один в прохолодній темній кімнаті і видав відповідь:
— Вам потрібно в різних країнах випускати окремо ліві і праві кросівки.
Джерело: Очманіти.
