Кладовища двох найбільших міст Греції – Афін і Салоніків – переповнені. В якості тимчасового заходу уряд ввів оренду могил. Однак і цей захід, як показує практика, не вирішує проблеми.
Георгіосу Влассіс довелося пройти шлях в 500 кілометрів з Афін на Корфу, щоб віддати землі останки свого батька. Вони були упаковані в жерстяній контейнер після ексгумації на цвинтар Зографу в грецькій столиці.
“Мені довелося пояснювати співробітникам аеропорту, що вони побачать всередині”, – розповів Влассіс Бі-бі-сі.
Кінцевим пунктом його подорожі було приватне кладовище на Корфу, де прах його батька в підсумку знайшов останнє і постійне пристановище. Історія Георгіоса Влассіс не рідкість в Греції.
Міські кладовища Афін і Салоніків, двох найбільших міст Греції, переповнені. Тому поховання на міських кладовищах – всього лише тимчасовий притулок. Оскільки в країні немає крематоріїв, могили використовуються багаторазово. Влада здають ділянки на міських кладовищах в оренду.
Хоч оренда могил і не є чимось незвичайним для Європи, грецький підхід по-своєму унікальний. Як правило, ділянка дається в оренду на три роки. Після закінчення цього терміну родичів покійного запрошують на ексгумацію останків.
Після цього їм пропонують або заплатити за зберігання в загальному склепі, або поховати останки на регіональному кладовищі далеко від великих міст, де нестача землі відчувається не так гостро.
У таких коробках зберігають останки померлих після ексгумації
Якщо ж ніхто з родичів не присутній на ексгумації, то кістки розчиняють в хімікатах, а останки поміщають в загальну могилу.
Влассіс не зміг поїхати і відправив свого представника спостерігати за процесом. Те, з чим він зіткнувся, виявилося типовою історією для багатьох греків.
“Виявилося, що тіло не розчинилося. Можете собі уявити? Це було жахливо”, – розповідає він.
“Так що вони закопали його заново, але вже лише під тонким шаром землі. Коли я повернувся через кілька місяців, тіло розклалося, – продовжує Влассіс. – Тоді вони поклали кістки в пластикову коробку і віддали мені. Мій рідний батько в пластиковій коробці“.
Суворо заборонено
Георгіос Влассіс каже, що його батько волів би кремацію і щоб його прах був розвіяний над морем. Проте Греція залишається єдиною континентальною країною в ЄС, де крематоріїв немає.
Незважаючи на те, що практика кремації покійних була законодавчо закріплена ще в 2006 році, всі спроби побудувати їх стикалися із запереченнями з боку місцевої влади та Грецької православної церкви.
Церква розглядає кремацію як насильство над людським тілом і забороняє віруючим кремувати тіла на попіл. Це призводить до того, що хрещеним у православ’я доводиться відхилятися від церковного вчення і виїжджати за кордон, щоб кремувати померлих родичів.
Антоній Алакіотіс заснував Комітет за кремацію в Греції. Коли йому було 14 років, він був присутній на ексгумації тіла свого батька. Саме тому він очолив рух проти суворих правил поховання.
“Для молодої людини втратити свого батька, а потім пережити подібне – дуже важкий досвід. Мені вже 60, але за минулі роки нічого не змінилося“, – говорить він. Алакіотіс впевнений, що кремація не тільки поліпшить ситуацію з переповненими кладовищами, а й зменшить фінансовий тягар, що лягає на родичів покійного.
“Для сімей померлих це буде дешевшим варіантом. Оренда могили на три роки обходиться в 2500 – 3000 євро, кремація коштує в два рази дешевше”, – говорить він. Бі-бі-сі звернулася за коментарями до Православної церкви Греції, однак відповіді так і не отримала.
Остання воля
Мер міста Салоніки Янніс Бутаріс також хотів би мати альтернативу неприємній і негуманній, як він каже, системі оренди могил. Торік міністерство навколишнього середовища прийняло його петицію щодо внесення поправок до чинних норм і зняттю обмежень, що стосуються місць для розміщення крематоріїв.
“Остання редакція закону дозволяє будувати крематорії поза територією кладовищ, що відкриває можливості для їх побудови. На даний момент ми шукаємо місце і, звичайно, фінансування для цілого проекту“, – говорить Янніс Бутаріс.
Священний Синод грецької церкви засуджує поправки до закону як спробу “вилучити віру з кожного аспекту життя”. Священикам дані вказівки не здійснювати обряду відспівування над тими, хто вибрав кремацію.
Проте Бутаріс намір все ж продавити свої плани і відкрити повноцінний крематорій в Салоніках вже в 2016 році. На початку цього року сам Бутаріс був змушений кремувати тіло своєї померлої матері за кордоном.
Він вважає будівництво крематорію не тільки ознакою демократичного суспільства, а й практичним рішенням проблеми, що склалася. “На порядку денному свобода розпоряджатися власним тілом, – говорить він. – Це вибір, свобода, порівнянна з тією, якою володіє людина, що вирішила стати донором органів“.
Підтримайте проект на Patreon
