Археологи знайшли в південно-східному штаті Кампече піраміди, спортивні майданчики, дороги, що з’єднують райони, і амфітеатри.
Джерело: ВВС.
Вони виявили прихований комплекс, що назвали Валеріана, завдяки технології Lidar. Вона за допомогою лазеру бачить структури, поховані під рослинністю.
Вчені вважають, що це поселення за щільністю забудови поступається лише Калакмулю, який вважають найбільшим містом цивілізації мая в стародавній Латинській Америці.
Загалом команда науковців виявила три пам’ятки на території розміром зі столицю Шотландії Единбург – і зробила це “випадково”, коли один археолог переглядав дані в інтернеті.
“Я був на 16 сторінці результатів пошуку в Google і знайшов лазерне дослідження, проведене мексиканською організацією моніторингу довкілля”, – пояснює Люк Олд-Томас, аспірант університету Тулейн у США.
Це було дослідження з використанням технології Lidar – методу дистанційного зондування, який запускає тисячі лазерних імпульсів із літака та наносить на карту об’єкти під ним.
Але коли Олд-Томас обробив дані за допомогою археологічних методів, він побачив те, що пропустили інші – величезне стародавнє місто, яке, можливо, було домом для 30-50 тисяч людей на піку свого розвитку з 750 по 850 рік нашої ери.
Це більше, ніж проживає у цьому регіоні сьогодні, кажуть дослідники.
Олд-Томас із колегами назвали місто Валеріаною на честь сусідньої лагуни.
Ця знахідка допоможе змінити уявлення, яке панує у західних країнах, про те, що тропіки були місцем “загибелі цивілізацій”, каже професор Марчелло Кануто, співавтор дослідження.
Натомість ця частина світу була домом для багатих і розвинених культур, пояснює він.
Наразі достеменно невідомо, що саме призвело до занепаду, але археологи кажуть, що основним фактором була зміна клімату.
Валеріана має “ознаки столиці” і за щільністю забудови поступалася лише вражаючому Калакмулю, розташованому приблизно за 100 км.
Археологи кажуть, що вона була “прихована на видноті”, оскільки розташована лише за 15 хвилин ходьби від головної дороги поблизу міста Шпухіль, де зараз живуть переважно люди мая.
Фотографій втраченого міста наразі немає, оскільки “ніхто ніколи там не був”, кажуть дослідники, хоча місцеві жителі, можливо, підозрювали, що під насипами землі були руїни.
Місто, площа якого становила приблизно 16,6 квадратних кілометрів, мало два головних центри з великими будівлями на відстані близько 2 км один від одного, з’єднаних щільними будинками та дамбами.
Тут є дві площі з храмовими пірамідами, де люди мая могли поклонятися богам, ховали скарби, такі як нефритові маски, і своїх мертвих.
Тут також був майданчик, де мешканці грали в стародавню гру з м’ячем.
Вчені також знайшли свідчення наявності резервуара.
Загалом Олд-Томас і професор Кануто вивчили три різні території в джунглях. Вони знайшли 6764 будівлі різного розміру.
Професорка Елізабет Грем з Університетського коледжу Лондона, яка не брала участі в дослідженні, каже: воно підтверджує твердження про те, що мая жили в розвинених містах, а не в ізольованих селах.
“Суть у тому, що ландшафт точно заселений – тобто заселений у минулому – а не, як здається неозброєним оком, безлюдний чи дикий”, – каже вона.
Дослідження показують, що коли цивілізації мая занепали з 800 року нашої ери, частково це сталося через те, що вони були дуже густонаселені та не могли пережити кліматичні проблеми.
Війна та завоювання регіону іспанськими загарбниками в 16 столітті також сприяли викоріненню міст-держав мая.
Можуть знайти ще багато міст
За словами професора Кануто, технологія Lidar революціонізувала археологічні дослідження територій, вкритих рослинністю, як-от у тропіках, та відкриває світ загублених цивілізацій.
У перші роки його кар’єри дослідження проводили вручну на місці, використовуючи прості інструменти, щоб перевіряти землю дюйм за дюймом.
Але за десять років після того, як в регіоні Мезоамерики почали використовувати технологію Lidar, на мапи нанесли приблизно в 10 разів більшу територію, ніж за попереднє сторіччя роботи археологів, каже професор
Олд-Томас твердить, що його робота свідчить про те, що в регіоні є багато місць, про які археологи не мають жодного уявлення.
Насправді уже знайшли так багато місць, що дослідники не можуть впоратися із тим, щоб розкопати їх усі.
“Колись я маю поїхати до Валеріани. Це так близько від дороги, як можна цього не зробити? Але я не можу сказати, що ми будемо робити там проєкт”, – каже Олд-Томас.
“Одним із недоліків відкриття багатьох нових міст мая в епоху Lidar є те, що їх більше, ніж ми можемо сподіватися вивчити”, – додає він.
Дослідження опублікували в академічному журналі Antiquity.
Підтримайте проект на Patreon
