«Погані» українські хлопці, – репортаж із Хорватії

1764

Українців та хорватів цієї п’ятниці об’єднало не лише футбольне поле у Загребі, на якому збірні обох країн провели свій матч у груповому турнірі до Чемпіонату світу 2018 р. Відбиток у спілкуванні накладало минуле і сьогодення обидвох народів – таких різних і, водночас, таких схожих…

Крізь призму сербсько-хорватської війни…

Зі Львова українські вболівальники виїхали кількома автобусами. Перша зустріч із хорватами у нас була на їхньому кордоні з Угорщиною, коли перевіряли наш автобус. Увагу правоохоронців привернула футболка нашого друга «Барда» з емблемою громадської організації «Сокіл», на якій був знак «Ідея нації». Поліція показала нам перелік заборонених символів на футбольних стадіонах, серед яких були різного роду шеврони батальйонів «Правий сектор» та «Азову». Останній, власне, також використовує знак «Ідея нації» у своїй символіці. Як розповіли фанати, така ж ситуація є і з червоно-чорним прапором, портретами Бандери та Шухевича – вони є у переліку посібника «Дискримінаційні знаки і символи в європейському футболі» і за їх використання на трибунах можна отримати штрафні санкції.

fanaty_ukrajina_horvatija_1

Ми довго доводили полісмену, що «Сокіл» та «Азов» ‒ це різні речі і нам це вдалось, але осад таки залишився: чому ті, хто на сході України захищають кордони Європи є заборонені у Європі? Зрозуміло, що тут без наших сусідів не обійшлось, але де ж наш Мінстець? Напруга у дискусії з хорватськими правоохоронцями спала, коли ми розповіли, що «Бард» з цим шевроном «Соколу» у складі батальйону «Карпатська Січ» брав участь у сьогоднішній російсько-українській війні. Ви бачили б усмішку полісменів, коли вони це почули.

Багато хорватів дивляться на сьогоднішню російсько-українську війну крізь призму сербсько-хорватського збройного конфлікту 1991-95 рр.: Белград підтримувала Росія; на території Хорватії також була своя «ДНР» ‒ «Республіка Сербська Країна»; як і тоді, так і тепер хорвати та українці по одну лінію фронту. Під час відвідин Загреба вдалось порозмовляти з кількома учасниками обох війн. Один хорват розповів, що у його взводі під час сербсько-хорватської війни було чотири українця, інший – що він очолював взвод хорватів в одному з українських батальйонів у війні на Донбасі. Приємною несподіванкою стали слова про підтримку хорватським футболістом донецького «Шахтаря» Даріо Срною хорватських учасників російсько-української війни.

Атмосфера

Перша наша з друзями зустріч з хорватськими вболівальниками відбулась у фан-магазині загребського «Динамо», ультраси якого носять ім’я «Bad Blue Boys». Магазин розташований у темному перевулку, на нього ми з друзями натрапили випадково, вирішили зайти, перед входом за столиками сиділо з два десятки чоловіків спортивної статури… Не знаючи відносин між уболівальниками, можна було готуватись до різного роду розвитку подій, враховуючи те, як про наші маршрути містом нас перепитували місцеві правоохоронці, коли ми виходили з готелю. Однак, у відповідь на наші кроки ми почули: «Слава Україні!» ‒ з хорватським акцентом, звісно.

fanaty_ukrajina_horvatija_2

Хорвати радо вітали українців на своїх вулицях: коли ми йшли у синьо-жовтих барвах ‒ водії до нас сигналили, прохожі кричали «Шевченко», один таксист зупинився і опустивши вікно крикнув «Слава Україні!».

Загалом же, активна українська меншість у Загребі іноді складала враження більшості і у деяких моментах виникало запитання: хто ж тут на виїзді? За підрахунками, підтримати українську збірну у Хорватію приїхало більше тисячі вболівальників. Атмосфера була вражаюча: повсюди було чути українські пісні, заряди (кричалки)… Особливою популярністю відзначались ті, які пов’язані з росіянами та сербами.

Минуле двох народів давалось в знаки, незважаючи на те, що в окремих середовищах популярною є теза про відмову від того, що пройшло… У багатьох випадках саме пошук спільних та споріднених сторінок в історії дозволяє краще налагодити стосунки. Як ми знатимемо про ці сторінки, якщо ми їх не вивчатимемо? З особливою приємністю було слухати від одного із загребських офіціантів короткий курс історії своїх предків – білих хорватів, які жили на території Західної України у VI-X ст. зі столицею у с. Стільсько Миколаївського району Львівської обл.

Загреб – «другий Львів»

fanaty_ukrajina_horvatija_5

Центральна частина столиці хорватів чимось нагадувала Львів: значна частина історичних пам’яток були зведені в часи династії Габсбургів; відсутність хмарочосів; затишні кафе зі столиками на дворі; ціни не набагато дорожчі за наші; така ж кількість людей (населення міста близько мільйона); такі ж привітні люди, які спілкуються схожою мовою.

Вірні збірній

Важко сказати, що для українських вболівальників стадіон загребського «Динамо», на якому відбувався матч між Хорватією та Україною, складав враження чужого. Іноді здавалось, що це львівський стадіон «Україна»: такі ж турнікети на проході; такі ж крісла; відсутність накриття над трибунами; такі ж заряди і пісні (хорватських у фан-секторі нашої збірної важко було почути); ті ж ультраси. Останніх, слід окремо відмітити ‒ інакше, як можна охарактеризувати людей, які долають тисячу кілометрів, а то й кілька, щоб підтримати свою збірну не перед телевізором. Як співав «ТаРтак»: «Без вагань відважні, хоробрі без причини! Хулігани – справжнє майбутнє батьківщини!».

fanaty_ukrajina_horvatija_4

Джерело