Ситуація на українсько-польському кордоні стає критичною і може перерости у катастрофу

Це точно не ті рекорди, яких нам зараз не вистачає. Водії живуть на узбіччі біля пунктів пропуску у жахливих умовах по тижню і більше, втрачаючи дохід. Це можна припинити. Рух вантажівок можна прискорити. І нам усім відомо, як.

Ми звикли обвинувачувати у всіх проблемах митників та прикордонників, утім зараз проблема не в них. Я не ідеалізую ані прикордонну, ані митну служби, але за останні чотири місяці їх робота стала значно ефективнішою. Головний показник – порівняння довжини черг з української та польської сторони: якщо з нашого боку на експорт вони сягають від 10 до 45 кілометрів, то з польського боку 5 кілометрів максимум.

 

Кількість працівників обох служб збільшилась майже у 1,5 рази, а середній час проходження одного авто через наші служби зменшився до 10-15 хвилин. До того ж, відбуваються точкові реконструкції самих пунктів пропуску.  Наші служби готові перевіряти більше і більше вантажівок щодня, але потік з тисячі автівок упирається в корок на польському боці.

І ситуація стає критичною. В чергах стаються бійки, перевізники погрожують блокуванням траси. Головна причина цих черг усім відома – низька ефективність роботи польських служб, які проводять фітосанітарний та ветеринарний контроль. Про це знають не лише перевізники, а й представники тих самих контролюючих органів обох країн. Але чомусь говорять про це пошепки, щоб нікого не образити. Мені здається, не визнаючи проблему, ми її тільки погіршуємо.

З початку повномасштабного вторгнення росії фітосанітарний і ветеринарний контроль на польському кордоні уповільнився в кілька разів. Ось цифри. За приклад беремо пункт пропуску «Дорогуськ». У докризовий період за добу польські фітосанітарні та ветеринарні служби приймали близько 80 вантажівок на добу. А ось показники того самого пункту пропуску за п’ять днів цього тижня:

І по інших пунктах пропуску ситуація аналогічна.

Це не просто падіння швидкості роботи служб. Це катастрофа! Люди живуть на кордоні по тижню і більше. І це відбувається саме тоді, коли наші товаровиробники практично відрізані від морського та авіасполучення, а левова частка наших товарів їде саме дорогами.

Цинічно, що на цьому фоні польські перевізники погрожують перекривати траси, вимагаючи допомагати виїжджати порожнім вантажівкам позачергово. Вони скаржаться на конфлікти в чергах і агресивну поведінку наших водіїв. Я не виправдовую грубість і конфлікти. Більше того, як держава, ми облаштували на пунктах пропуску спеціальні полоси для порожнього транспорту. Проблеми виникають у самих чергах.

Але давайте бути чесними: вимагати позачергового виїзду польськими перевізниками – це люта несправедливість! Польський перевізник, який завдяки ефективності наших служб майже без черги в’їхав до України і встигає за тиждень зробити дві «ходки», тепер ще вимагає позачергового виїзду. У той час, як завантажений український перевізник змушений проводити у чергах до тижня через неефективність саме польських фітосанітарних та ветеринарних служб.

Звісно, це викликає обурення та непорозуміння. Анонсовані польськими перевізниками блокування трас та акції протесту лише погіршать ситуацію. Тепер наш експорт може не просто бути пригальмованим, а й повністю зупинений на окремих ділянках кордону.

Рішення є. Ми його пропонували багато разів на багатьох закритих, відкритих, спільних та двосторонніх зустрічах. Воно дуже просте: збільшити на польській стороні кількість працівників фітосанітарних та ветеринарних служб. Все. Просто потрібно більше людей, що проводять контроль з польського боку. Це неважко і очевидно. Більше того, ми пропонували надати українських експертів, які б допомагали польським колегам. Або навіть взагалі вивести цей контроль за межі пунктів пропуску вглиб країни.

Без цього ми нівелюємо усі зусилля, яких докладають митні та прикордонні служби наших країн. Зокрема й, особисто голови канцелярії Прем’єр-міністра Польщі Міхала Дворчика, міністра інфраструктури Республіки Польщі Анджея Адамчика та міністра внутрішніх справ Польщі Бартошу Гродецького, яким я щиро і без перебільшень вдячний за допомогу, підтримку і допомогу реальними діями, а не просто словами.

Ми кажемо чесно, як є: наш пріоритет – збільшення обсягів експорту. Нам треба торгувати зі світом. Без цього наша економіка не встоїть до перемоги.