“Я прошу президента Путіна, якщо він взагалі має серце: будь ласка, відкрийте ці порти”. Це слова виконавчого директора Світової продовольчої програми ООН Девіда Бізлі.
Джерело: Еспресо.tv.
За його прогнозами, вже через два місяці весь світ відчує наслідки блокування українських портів російськими окупантами. Саме тоді прийде час збору урожаю, а деякі країни вкрай залежні від постачань українського зерна.
Які наслідки матиме блокада зерна для українського та світової економіки, та чи може зерновий терор Путіна принести йому бажані результати, журналіст Еспресо запитав у доктора економічних наук Віктора Борщевського та в голови комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до ЄС, народної депутатки Іванни Климпуш-Цинцадзе.
Привид голоду над Африкою
На Всесвітньому економічному форумі в Давосі, де зараз перебуває Климпуш-Цинцадзе, ситуацію з українським зерном обговорюють на багатьох панелях. Ця тема зараз цікавить усіх.
“Абсолютно зрозуміло, що ця проблема набуває надзвичайної ваги в зв’язку з потенційною продуктовою кризою для багатьох країн Північної Африки, Близького Сходу. Невдовзі там закінчаться запаси зерна і вони чекатимуть на нові поставки з України”, – каже депутатка.
Різке зменшення пропозиції на ринку, наголошує Віктор Борщевський, спричинить типові економічні наслідки для країн, які є основними імпортерами українського зерна.
“Це призведе до нестачі та зростання цін, а відтак знову до нестачі (бо чим вища ціна, тим менше можливості купувати товар). Тому ясно, що нічого доброго тим країнам, які є чистими імпортерами, не світить.
Альтернативи – класичні для економіки. Зрозуміло, що зерно є базовим товаром, але якщо його не буде на ринках, то покупцям доведеться натомість шукати інші продукти – крупи, картоплю, інші товарозамінники. Зробити легко це не вдасться, бо така переорієнтація зазвичай спричиняє проблеми і з наповнюваністю ринку, і з цінами”, – пояснює доктор економічних наук.
Він також не відкидає ймовірності голоду в деяких регіонах. Адже не всі країни здатні швидко та ефективно адаптуватися до таких потрясінь на ринку.
“Ми в Україні достатньо орієнтовані на Європу – якщо чогось не вистачає, то ці логістичні ланцюги можна швидко налагодити, змінити поставки чи продукти споживання. А є регіони, як-от Африка, які перебувають трохи далі від основних логістичних ланцюгів. Ці країни відірвані від інтенсивної логістики (в основному для постачання там користуються портами) і налагодити швидкі та ефективні поставки альтернативних видів продукції буде важко.
Логістика – це також товарні біржі, на яких можна швидко купити, укласти нові контракти. Зрозуміло, що зробити цього в Африці банально не встигнуть – у багатьох моментах їхня економіка відстає від Європи. Відтак справді може виникнути дефіцит”, – наголосив Борщевський.
Які загрози економіці України приховує блокада
Результати блокади тою чи іншою мірою зможе відчути кожен українець – адже менше грошей стане в державному бюджеті, наголошує Віктор Борщевський.
“Перший наслідок: ми втратимо частину нашу доходів від експортної виручки і, відповідно, бюджетних доходів.
Крім того, українці втратять ринки. Адже, якщо ми бодай частково вилітаємо із ринків, то вони перекомбіновуються, переорієнтовуються, займаються іншими продуктами. Відновити їх у перспективі не так і складно, але тимчасово якийсь дисфункціонал, пов’язаний із втратою ринків, буде”, – зазначив економіст.
Також він наголошує – деякі кроки політиків можуть не полегшити, а навпаки ускладнити ситуацію. Мова йде, зокрема про пропозиції, що стосуються обмеження на експорт.
“Такі дії позбавляють аграріїв мотивації садити, що знову ж таки призводить до зростання цін. Дехто думає, що, якщо заборонити експорт зерна, то воно піде на внутрішній ринок. Але, швидше за все, його просто взагалі не будуть вирощувати! Тоді ціна стрибне, треба буде міняти споживчі пріоритети, імпортувати якусь альтернативу і так далі.
Коливання в плані ринкового споживання в Україні будуть також. Але меншою мірою, якщо порівняти з країнами, залежними від українського зерна і розміщеними далеко від основних логістичних ланцюжків”, – пояснив Віктор Борщевський.
Чи є альтернатива постачання зерна морем?
Про пошуки альтернативи постачанню зерна через порти чимало зараз говорять на економічному форумі в Давосі – не тільки українці, а всі зацікавлені країни, каже Іванна Климпуш-Цинцадзе.
“Україна шукає шляхи, як можна розблокувати морський шлях доставки, а також будь-які додаткові шляхи, які ми можемо організувати разом із партнерами. Та постачання через залізницю чи автошляхами не врятують ситуації ні для українського експорту, ні для запобігання продовольчої кризи чи навіть потенційного голоду в окремих країнах”, – зазначила депутатка.
Такі величезні обсяги, як експортує Україна, йдуть здебільшого морем. Економіст Віктор Борщевський пояснює – інші шляхи не можуть забезпечити такої величезної вантажопідйомності.
“Залізницею потужність перевезень падає – там обмежена пропускна спроможність. І слід пам’ятати, що в умовах війни залізницею частково перевозять військову продукцію, тому є додаткові обмеження. Автомобільний транспорт – ще менша спроможність для перевезень. Відповідно, ми не можемо такі великі обсяги переорієнтувати на альтернативні види транспорту.
Можна придумати варіанти маршруту на Румунію, на Болгарію, де є порти. Та швидко створити додаткові транспортні резерви, щоб це перевозити, і замінити морський транспорт, достатньо складно – потрібно кілька років цілеспрямованої політики. В нас у старі-добрі часи вагонів не вистачало, а тепер, у військовий час, вагони точно будуть у дефіциті. Тобто там також вузьке горло і його не розшириш”, – розводить руками економіст.
Він каже – навіть якщо з Одеси возити зерно морем, то все одно до Одеси його потрібно транспортувати суходолом.
“Коли працювали порти на Херсонщині чи в Маріуполі – було значно простіше. Зібрали урожай на півдні, завантажили на кораблі і поплили. Тим паче, що там були елеватори, можна було зберігати. Зараз, якщо навіть зараз відкрити маршрут з Одеси (так зв. західночорноморський), він дещо розширить експорт, якщо порівнювати із транспортуванням суходолом. Але спроможність там буде значно нижчою, ніж була до повномасштабного вторгнення Росії. Плюс додасться безпекова маржа – потрібно буде закладати суттєві безпекові ризики”, – зазначив Борщевський.
Чи досягне мети шантаж Путіна?
Дії Росії містять ознаки неприхованого шантажу. Кремль уже заявив, що готовий зняти зернову блокаду, якщо з Росії знімуть частину санкцій. Лобіювати таки й сценарій пообіцяв навіть генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.
“Я вважаю, що це неприпустима пропозиція від пана Антоніо Гутерреша – мовляв, давайте знімемо частину санкцій на добрива з Російської Федерації і в такий спосіб розблокуємо можливості для постачання українського зерна. Я переконана, що світ має зрозуміти, що причина не в санкціях, а в війні і неприпустимій поведінці РФ проти вільної незалежної держави Україна. Тому я не сприймаю таких закликів і, в принципі, не бачу на даний момент готовності інших країн до такого способу вирішення питань”, – каже Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Депутатка не вірить, що Путін, шантажуючи світ можливістю голоду, зможе досягнути успіху.
“Багато елементів поведінки Путіна і росіян виглядають дикунськими та дуже важко сприймаються цивілізованими суспільствами – для них навіть важко усвідомити, що такі речі можливі. Насправді така поведінка Путіна тільки підтверджує нашу тезу про те, що потрібно й надалі тиснути на Росію.
Розблоковувати цю ситуацію потрібно зовсім іншими інструментами, ніж ті, які пропонує пан Гутерреш. Відтак залежність багатьох країн від постачання нашого зерна може допомогти нам тиснути на Росію для того, щоб розблокувати шляхи постачання. Мені здається, що це єдиний спосіб вберегти світ від голоду”, – підсумувала Климпуш-Цинцадзе.
