9 причин, навіщо Росії потрібен проект “Новоросія”

Тривале протистояння Росії з Україною викликає закономірне питання: навіщо Володимиру Путіну і РФ потрібен Крим і схід України – так звана “Новоросія”, що складається з 8 областей України – Донецької, Харківської, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської та Одеської.
“Офіційне пояснення МЗС РФ про “захист російського населення ” від націоналізму “бандерівців “, екстремізму Правого сектора і “фашизму кровожерливої київської хунти” при уважному розгляді не витримує ніякої критики”, – констатують експерти:

• ОБСЄ не зафіксовано жодного факту порушення прав людини на національному ґрунті ні в Криму, ні на сході України;
• Правий сектор і Дмитро Ярош після масованої реклами російських ЗМІ (або антиреклами, як вважають прихильники Яроша) набрав 0.7% голосів виборців на президентських виборах 25 травня;
• На питання, чи є фашизм в Україні, українські історики переконливо відповідають, що його немає;
• Якби Кремль хвилювали права російськомовного населення, а не щось інше, Москва б захищала права росіян в Узбекистані, а не в Україні.

Навіщо сучасній Росії потрібна Новоросія

Відразу обмовимося, що на це питання думки українських і російських експертів розходяться кардинальним чином. Точок дотику тут немає абсолютно, оскільки головний посил обох сторін є повністю протилежним.
Якщо українці практично не сумніваються в планах В. Путіна завоювати або просто відколоти від їхньої країни південно-східну частину, то росіяни постійно повторюють, що це абсурд. “РФ просто захищає права російськомовного населення “, – упевнені російські історики.
Однак після подій у Криму й на Донбасі зрозуміти тривогу українців зовсім не складно. Отже, саме дві точки зору на проблему можливого створення якоїсь Новоросії на догоду РФ й варто зараз розглянути.

1. Звідки взявся тезис про Новоросію?

З історії царської Росії, що став несподівано актуальним після виступу Президента РФ Володимира Путіна, який заявив 18 квітня 2014 року журналістам, що південно-східні області України – це “російська територія”, яку подарував уряд Леніна Україні. “Подробиці можна дізнатися зі статті про Новоросію в Вікіпедії”, – пояснили російські історики.

“Росія захищатиме права російськомовного населення в Україні” – основний наголос виступу Президента РФ Володимира Путіна

• “Як видно з виступу Путіна про “захист прав російськомовного населення на південному сході України “, не витримує жодної критики”, – заявляють у відповідь українські вчені.
• вивчіть уважно карту “Новоросійської губернії” і ви не знайдете на ній ні Харкова, ні Луганська, ні Слов’янська, як пояснюють історики України. Та навіть якби вони й були, що змінюється, якщо мова йде про незалежну державу Україну, визнану ООН і чию територіальну цілісність за Будапештським меморандумом 1994 гарантувала сама Росія?
• Володимир Путін відкрив “ящик Пандори”: якщо завтра Японія і Німеччина піднімуть карти своїх територій до 1945 р, кому повинні відійти південні Курильські острови і Калінінградська область. Не кажучи вже про Велике князівство Литовське, Османську імперію та Золоту Орду. Для цього в усьому цивілізованому світі чітко розділяють історію держави і юридично-правові документи про сучасні державні кордони, інакше в світі настане хаос. Наприклад, якщо ви через нотаріуса оформили акт купівлі квартири, яка різниця кому вона належала 5, 10 або 97 років тому?
• До складу царської Росії до 1917 р входили й інші незалежні на даний час держави: від Фінляндії (Велике Князівство Фінляндське) і Польщі (Варшавське генерал-губернаторство) до Азербайджану, Грузії та Вірменії (Кавказький край), Узбекистан, Казахстан і Туркменія ( Туркестанський край) і т. д. Випадково чи ні Володимир Жириновський побачив у Казахстані “російські землі”? Чому раптом Фінляндія вирішила терміново вступити в НАТО?
• “Називати незалежні держави своєю територією і переносити кордони за власним бажанням – це ознака фашизму” – заявив Тімоті Снайдер – американський історик, професор Єльського університету. “Якщо на карті зникне Україна, не буде Європи “, – упевнений він. Аналогічної думки дотримується і доктор історичних наук, професор МДІМВ Андрій Зубов, спочатку порівняв РФ з Німеччиною 1938, а 28 травня попередив росіян, що що Путін погубить велику російську націю.
• “Якщо РФ хоче захистити права населення, чому не приймає, як цивілізований світ, програми переселення етнічних росіян в Росію (як це роблять Німеччина та Ізраїль щодо своїх співвітчизників)”, – здивовані українські історики;
• Якщо Росія хотіла б покращити життя росіян у Криму, вона б не вводила продуктові картки, як в СРСР, не піднімала б у 2-3 рази ціни на продукти харчування, випереджаючи зростання зарплат і пенсій. Справа не в “турботі про людей”, і навіть не в приєднанні нових територій (навіщо заселяти китайцями неосвоєні Сибір і Далекий Схід РФ і шукати, що б ще приєднати?). Цілі влади РФ в Україні в зовсім іншому, – вважають аналітики Україні.

2. Стратегічна мета Росії – створення імперії – “наддержави”, щоб увійти в число основних гравців у світі (США, Китай, ЄС)

Для цього їй потрібна Україна.

• ВВП України становить 337 млрд. Доларів, приблизно стільки ж, як Білорусі (149 млрд. Доларів) і Казахстану (247) разом узятих;
• Важливо не саме ВВП, а величезний промисловий комплекс Південно-Східної України: машинобудівний комплекс Харківщини (турбінний завод, що працює на космос Хартрон, найбільший військовий завод ім. Малишева і т. д.), Луганщини (Лисичанський НПЗ, “Сєвєродонецьке об’єднання Азот” , “Луганський електроапаратний завод”) та Запоріжжя, металургія Донбасу та Кривбасу, ракетобудування Дніпропетровська (Південмаш), суднобудування Миколаєва, порти Одеси, Маріуполя та Херсона. Крім того, слід згадати найбільший на території колишнього СРСР вугільний басейн, хімічну промисловість Донецької та Одеської областей, авіабудування Харкова та Запоріжжя, найбільші поклади урану (Жовті Води), газу (Шебелинка), сланцевого газу (Слов’янськ), бокситів (Миколаївський глиноземний завод) і багато іншого;
• Схід України був тісно пов’язаний з військово-промисловим комплексом РФ, враховуючи, що ще під час перебування президентом Дмитра Медведєва в грудні 2010 року Росія затвердила грандіозну програму переозброєння Російської армії, збираючись витратити на ці цілі до 2020 року від 20 трлн. до 23 трлн. рублів. Підприємства РФ не зможуть виконати цю програму без розміщення замовлень на підприємствах України, які забезпечують і гарантійне обслуговування російської військової техніки (наприклад, Запорізький “Мотор січ” поставляє в Росію двигуни для Ка-31, Ка-32, Мі-17, Мі-8 МТВ, Мі-24, Мі-28, Південмаш бере участь бере участь технологічного ланцюга виробництва міжконтинентальних балістичних ракет важкого класу Р-36М2 “Воєвода” і т. д.).
• Російські колеги заперечують, що більшість цих підприємств давно перебувають у занепаді, а багато хто і так належить повністю або частково російському капіталу. І те, що зараз не ХІХ століття, коли для володіння підприємством потрібно було завойовувати країни. Сьогодні достатньо придбати всього лише контрольний пакет акцій.

3. Будь-який успіх демократії в Україні може поховати тоталітаризм в РФ

Сильну диктаторську державу неможливо завоювати ззовні (згадайте досвід СРСР), вона може розвалитися лише зсередини, якщо її жителі побачать, як через демократію поліпшується життя. Побачити, що:

• в Україні понад 1млн громадян вийшов на Майдан – і корупційна та буквально необмежена влада Віктора Януковича впала;
• через 3 місяці нова влада провела демократичні вибори без фальсифікацій (влада була у команди Юлії Тимошенко – Турчинов, Яценюк, Аваков та ін., а вона зайняла на виборах другу сходинку на 40% відставши від Порошенка);
• що В.В. президента країни і прем’єр-міністр можуть стояти в черзі на виборчих дільницях;
• якщо Україна стане жити краще після впровадження економічної частини угоди з ЄС – це буде серйозний удар по тоталітарізу, в чому впевнені українські історики, які вважають, що саме це є першопричиною тієї потужної хвилі наклепів і образ, які йдуть в російських ЗМІ про Україну (про “київську хунту” , український  націоналізм, бандерівців, Правий сектор, котрий набрав 0.7% голосів і т. д.)

Російські історики вважають: поки життя в Україні стало лише значно гірше, а не краще (курс гривні до долара впав на 50%, зросли комунальні платежі, йде громадянська війна на Донбасі), значить, немає приводу росіянам для копіювання українців.

4. Росія бажає відрізати Україну від Чорного та Азовського морів з подальшим задушенням її в економічній блокаді

Стратегічна мета – повністю заволодіти Чорноморським і Азовським узбережжям, вийшовши до Придністров’я, а далі на Балкани. Таким чином, Азовське море взагалі перетворитися у внутрішнє російське «озеро», а на Чорному морі залишаться тільки дві сили – Росія і Туреччина. Залишки ж України, перетворившись на сільськогосподарську державу, повністю прийдуть в занепад і рано чи пізно також попросяться в союз з «великої» Росією.
Досить згадати заклик віце-спікера Держдуми Володимира Жириновського до МЗС Румунії, Угорщини та Польщі поділити територію сучасної України між собою, що транслювалось навіть на польському телебаченні.

“Мета Путіна не вторгнення, а розкол України”, – пишуть російські ЗМІ. Російським експертам подібна точка зору представляється аж надто архаїчною. Вони вважають її плодом невгамовних фантазій далеких від реальності людей і взагалі, в більшості своїй (хіба що крім А. Дугіна і С. Проханова), воліють всерйоз не обговорювати плани «підкорення Царгорода».

5. Росія через Новоросію намагається вирішити проблему Криму

Українська сторона небезпідставно вважає, що Кримський півострів без Таврії (Херсонська та Миколаївська область) занадто вразливий як в економічному, так і у військовому відношенні. Росії дуже складно буде налагодити транспортне сполучення з півостровом. І міст через Керченську протоку (навіть якщо буде побудований) проблеми не вирішить.
Якщо ж українська сторона, що цілком можливо, стане перешкоджати залізничним перевезенням в Крим, ситуація загрожує стати катастрофічною. Авіасполучення і можливостей порому явно недостатньо для того, щоб забезпечити необхідний для колись розвиненого курортного регіону пасажиропотік. Знову ж таки не слід забувати і про постачання півострова прісною водою, здійснюване з території Херсонської області та електрикою (Запорізька область). Залишати Крим навічно залежним від примхи київської влади Москві явно не хочеться. Крім того, російське керівництво має чітко розуміти, що ніколи українська влада (жоден уряд) не змириться з втратою Криму. Це питання буде підніматися завжди і на всіх рівнях. А тому, щоб уникнути в майбутньому нескінченних дипломатичних і правових проблем, можна усунути з міжнародної арени самого позивача – тобто українську державу як таку. У разі ж, якщо вона розпадеться, пред’являти претензії Росії з приводу анексії Криму стане просто нікому. Або як мінімум Києву стане не до Криму.
Російські експерти згодні, що приєднання Криму до Росії пов’язане з безліччю проблем, але шлях їх вирішення бачить зовсім не в війні, а в торгівлі і дипломатії. Росія готова буде розглянути пропозиції української сторони з приводу підвищення оплати за поставки води і електрики в Крим, а також за транзит перевезень через територію України. Вони знову говорять, що подібні питання сьогодні прийнято вирішувати за столом переговорів і воювати для цього зовсім необов’язково. Зрештою, платити втричі за воду і світло для Криму для Росії буде значно дешевше, ніж воювати з Україною і, можливо, країнами НАТО за Південно-Східну частину України.

6. Москві життєво необхідно не допустити бази НАТО на територію суміжної України.

В Україні прийнято вважати, що для Кремля буде стратегічною поразкою подальше розширення НАТО на схід. Якщо бази Північноатлантичного блоку розмістяться, наприклад, під Харковом, то час підльоту ракет і літаків до російських столиць скоротиться до мінімуму. І для того щоб не допустити цього, кремлівська влада піде на все, що завгодно. Розділ сусідньої держави заради інтересів національної безпеки – відносно невелика ціна. Росіяни заперечують на це, заявляючи, що в разі відокремлення від України міфічної Новоросії решта країни обов’язково вступить в НАТО (що цілком логічно), і тоді ракети точно розмістяться, наприклад, у Сумській чи Чернігівській областях – знову біля самісіньких кордонів Росії. Ефект буде таким же. Тоді виникає питання: навіщо Росії провокувати Україну на подібний неминучий крок?
7. Відірвавши в України частину території, Росія зробить таким чином неможливим вступ цієї країни до Євросоюзу

Кремль не хоче остаточно випускати Україну з орбіти свого впливу і тому намагається зіпсувати їй «кредитну історію», діючи за принципом: «так не діставайся ж ти нікому». Як відомо, в ЄС не приймаються країни, що мають невирішені територіальні розбіжності. Втрата ж частини земель веде саме до виникнення цих суперечностей.
Російських же експертів дивує подібний аргумент, оскільки Україна в найближчому майбутньому в ЄС ніхто кликати не збирається. І, крім того, вона вже має невирішені територіальні розбіжності з Росією з питання приналежності півострова Крим. Так що з формальної точки зору у Брюсселя вже є привід для відмови.

8. Росія хоче розширити свої ринки збуту і збільшити населення за рахунок нових територій

Українці абсолютно справедливо вважають, що будь-які землі мають величезну цінність. Ресурсний, економічний, військовий та людський потенціал в наш час мають вирішальне значення. А якщо врахувати той факт, що Південно-Східні землі України дуже густо заселені (на них проживає більше половини населення країни – близько 24 млн.), то «надбання» Росії буде дуже значним. Окрім цього, це величезний ринок збуту для своїх товарів. Міста – найбільші промислові та наукові центри ще з часів СРСР.
Росіяни, звичайно ж, з цим не згодні. Вони стверджують, що російська економіка насилу зможе «переварити» Крим з 2 млн. жителів. А інтегрувати в російський соціум 24 млн. вона точно не зможе. Виплату російських пенсій, стипендій та зарплат такій кількості людей не витримає бюджет РФ навіть за найсприятливіших обставин на світових ринках.

9. Росія використовує тактику наддержав розчленування території “неугодних країн” для організації подальших провокацій (досвід ФРН і НДР, Північної та Південної Кореї)

Навіть у разі перемоги сепаратистів (їх шанси після посилення АТО різко зменшилися навіть у Донецькій і Луганській області) – Новоросію ніхто б не прийняв до складу РФ, перетворивши на буферну залежна держава.

“Аналогічні дії РФ зробила в Придністров’ї, Абхазії і Південній Осетії. Чи щасливі їх жителі – риторичне питання, яке нікого не цікавить у великій політиці”, – констатують аналітики.

Російські ж історики таку точку зору заперечують, вважаючи, що в бідах Придністров’я потрібно звинувачувати Молдову, Південної Осетії і Абхазії – Грузію.

Натомість, РФ опинилась в надскладній ситуації, що неодмінно приведе до розпаду Росії в близькому чи далекому майбутньому.

Читайте також:

Світ поділився на Росію і Польщу

Через  пожежі в російській Сибірі може згоріти Канада та Америка