п`ятниця, 1 листопада

Як російськомовний контент впливає на дітей. Пояснення

Російськомовний контент кардинально впливає на свідомість та світосприйняття дитини. Так вважає Тетяна Сагітова, дитяча психологиня вищої категорії, яка понад 10 років працювала з російськомовними дітьми. З її слів, російські метанаративи розвивають у них комплекс меншовартості. Через образи, спосіб мислення і риторику, які присутні в російських казках і телебаченні, в дітей формується віра у абстрактні чудодійні сили, замість впевненості у собі.  Про це вона повідомила у матеріалі Tvoemisto.tv.

«Я багато працювала з російськомовними та двомовними дітьми і можу сказати, що діти, які звикли говорити російською, дивитися російське телебачення, читати російські казки, дійсно чекають, що хтось їм допоможе, вирішить їхні проблеми, подбає про них. Вони більш безпорадні та несамостійні. Це недобре,коли людина не вірить у себе, а в якесь диво, що хтось у чомусь їй допоможе, вірить у якісь абстрактні чарівні гуслі, чарівні печі та ще щось магічне, незрозуміле, що не залежить від людини. І якщо ми пригадаємо багато російських казок, усяких висловів у російській мові, то вони ніби відводять тебе від головної ролі у власному житті. Квінтесенція – приїде той, хто всіх розсудить, хтось вищий і авторитетніший за статусом від самих сторін конфлікту. В росіян це максимально яскраво виражено», – пояснює вона. 

Вона вважає, що будь-яка двомовність, будь-яка білінгва, особливо російська, викликає внутрішнє побоювання, що не до кінця зрозумів, не все почув, не все перевірив і таке інше. Там, де панує єдність у сприйнятті дійсності, де у сім’ї говорять однією мовою, там ставлення до світу загалом легше сприймається. 

«Якщо ж людина у чомусь сумнівається, то перевіряє це у межах своєї мови. Якщо ці наративи перетікають із однієї мови в другу, то завжди залишається спокуса вважати, що це залежить не від того, що хтось поганий і винний, а через те, що агресора не до кінця розуміють, не до кінця пояснюють. І це становить загрозу тому, що ми можемо виростити генерацію фактично невпевнених у собі дітей, які постійно сумніваються. Тих, що воліють вдаватися до хитрощів, обходити правила, обходити необхідності, ігноруючи, зокрема, власні індивідуальні відчуття провини і переконання», – застерігає психологиня.

Розмовляти з дітьми, називати емоції, на її переконання, може бути кращим засобом захисту від російського впливу, оскільки, не називаючи емоцій, діти сприйматимуть будь-яку казку чи мультик як поштовх до дії. Захистити дитину від цього впливу можна, потрібно лише не ігнорувати її емоції. Багато дітей, коли їм не називати їхні емоції, не можуть думати і сприймають будь-яку казку, будь-яку розмову як керунок до дії. Вони приймають чужий наратив. А коли батьки пояснюють дитині її емоції – гнів, смуток, радість, то у такий спосіб підкреслюють її важливість у тому, що відбувається. Це те, що потрібно робити. 

Роман Тищенко-Ламанський


Підтримайте проект на Patreon

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.